Справа №  2-а-162/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Крижанівська Г.  В. ,

при секретарі –                    Колєнцова У. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити пенсію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача та просить визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про відмову у призначенні пенсії як державному службовцю та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва призначити позивачеві пенсію державного службовця з 22.12.2010 року, провести перерахунок призначеної пенсії за віком, здійснювати виплату пенсії за віком, як державному службовцю з 22.12.2010 року.  

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 15 липня 2010 року йому виповнилось 60 років та виникло право на отримання пенсії за віком. 22.12.2010 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії, як державному службовцю. Однак, листом від 27.12.2010 року № 20922/06 Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повідомило про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки позивач не звільнений з посади судді.  

В судове засідання позивач не з’явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце проведення судового засідання  був повідомлений належним чином. До суду направляв письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, письмові заперечення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. 17.01.1989 року призначений на посаду державного арбітра державного арбітражу Київської області рішенням Київської обласної ради народних депутатів.

24.06.2004 року обраний на посаду судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду постановою Верховної Ради України № 1857-VI безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 19.02.2009 року № 1030-VI обраний суддею Вищого господарського суду України безстроково.

Після досягнення 60-річного віку 22.12.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 27.12.2010 за № 20922/06 позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішення комісії по вирішенню питань, пов’язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсії відповідач мотивує тим, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» пенсія державного службовця призначається після виходу судді у відставку та припинення виплати йому грошового утримання.

Крім того, як вбачається з назви та змісту ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (що діяла на момент звернення позивача із заявою), вказана норма регулює питання щодо права судді на відставку та порядку виходу судді у відставку.

З наданих позивачем довідок про заробітку плату вбачається, що позивач не отримує довічне грошове утримання.

Україна проголошена соціальною, правовою державою. Згідно ст. 1 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій,  інших видів соціальних виплат та допомоги, закріплено на конституційному рівні, зокрема ст. 46 Конституції України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій  статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального  захисту (заробітна плата,  пенсія,  щомісячне довічне грошове утримання тощо),  надання їм у майбутньому статусу судді у відставці,  право  якого  на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією  незалежності  працюючих  суддів.  Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року
N 8-рп/2005

Положення Європейської хартії про  закон  про  статус  суддів від  10  липня 1998 року передбачає,  що судді,  які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію  з  посади судді  та  які  виконували  професійні  обов'язки  судді  протягом визначеного строку,  повинні отримувати виплати  після  виходу  на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді.  

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Як вбачається зі змісту Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-23/2007 від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 для окремих  категорій  осіб  передбачено  особливий  порядок пенсійного  забезпечення  з  урахуванням  їх  правового статусу, професійних обов'язків,  підвищених вимог до дисципліни,  обмежень та інших особливостей, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій  соціального забезпечення таких осіб.   

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-21/2005 від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 визначено, що зміст та  обсяг  права  громадян  на  пенсійне  забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій,  тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат  у визначених законом випадках.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що  на  одержання  пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого  законодавством  пенсійного  віку,  за наявності  страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок  -  не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не  менше  10  років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних  службовців,  а також особи, які мають  не  менше  20  років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на  час  досягнення  пенсійного  віку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити пенсію – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії як державному службовцю – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком державного службовця з 22.12.2010 року та провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком державного службовця з 22.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.   

Суддя                                                                                                              Г. В. Крижанівська