Справа №  2-а-352/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          04 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Кирилюк  І.  В. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі – відповідач), в якому просить зобов’язати відповідача перерахувати пенсію позивача згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1 650,43 грн. та виплатити суми недоотриманої пенсії внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з 01.05.2010 року по момент винесення  рішення; зобов’язати відповідача усунути порушення, а саме, здійснювати в подальшому виплату позивачеві пенсії відповідно до положень ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1 650,43 грн. і виплачувати її щомісячно з моменту винесення рішення; стягнути з відповідача на корись позивача, згідно ст.ст. 90, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, затрачені на правову допомогу в розмірі 400,00 грн.; зобов’язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним були подані документи до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва для перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи та заробітної плати, на підставі яких відповідачем у 2010 році було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, тобто з порушенням норм чинного законодавства, у зв’язку із чим призначена після перерахунку пенсія менша ніж належить, чим порушено права позивача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії.

01.03.2011 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва зазначає, що ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по України, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Однак, підпунктами 9, 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було внесені зміни, згідно яких врегульовано питання застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення п. 35 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого утворилась колізія, оскільки норми статтей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалось. За таких обставин, перерахунок пенсій здійснюється відповідно до пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким визначено, що перерахунок пенсії у 2009 році проводиться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1 197,91 грн.) на підставі листа Міністерства праці України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року № 20/0/19-09/039/4096/02-01. Крім того, Управління Пенсійного фонду в Печерському районі просить розглянути справу із застосуванням шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовити в задоволені позову.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем.

На підставі заяви ОСОБА_1 їй було зроблено перерахунок пенсії у 2010 році із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік в розмірі 1 197,91 грн.

На звернення позивача з проханням перерахувати пенсію із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2009 рік, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в листі від 28.01.2011 року в здійсненні такого перерахунку відмовило, зазначивши, що перерахунок проведено вірно.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон), у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Вищезазначена норма є імперативною і свідчить про те, що для перерахунку пенсії необхідно враховувати показник середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Таким чином, перерахунок пенсії залежить від показника середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Згідно Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 1783, показник середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій за 2009 рік становить 1 650,43 грн.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва повинно було перерахувати пенсію позивача у 2010 році із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2009 рік у розмірі 1 650,43 грн.

Разом з тим, у відповідь на звернення позивача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва у листі від 26.01.2011 року № 138/С6 зазначило, що оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, перерахунки пенсій проводяться відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік ( 1 197,91 грн.).

При цьому, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Оскільки положення абзацу 3 частини 1 статті 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до вказаних змін.

Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 при перерахунку пенсій, то згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно – правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не наведена Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд також зазначає, що перерахунок пенсії не може здійснюватись на підставі роз’яснень Пенсійного фонду України та Міністерства праці та соціальної політики України при призначені пенсій на які посилається у своєму письмовому заперечені Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, оскільки роз’яснення не є нормативно-правовим актом та, крім того, вказані роз’яснення звужують права позивача, встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження правомірності нарахування пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по України за 2007 рік при перерахунку пенсії у 2010 році.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача перерахувати пенсію позивача згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1 650,43 грн. та виплатити суми недоотриманої пенсії внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з 01.05.2010 року по момент винесення  рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача усунути порушення, а саме, здійснювати в подальшому виплату позивачеві пенсії відповідно до положень ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1 650,43 грн. і виплачувати її щомісячно з моменту винесення рішення а також зобов’язання відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суд здійснює захист лише невизнаних чи порушених прав та не здійснює захист прав на майбутнє.

Щодо застосування ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, то суд зазначає, що, визначений вказаною статтею шестимісячний строк це саме строк протягом якого позивач має право на звернення до суду за захистом своїх прав свобод та інтересів. А як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права з відповіді Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 28.01.2011 року, що не заперечується відповідачем, а до суду позивач звернувся з позовом 11.02.2011 року, отже, позивачем не пропущено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.

Крім того, суд звертає увагу, що визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк, не є строком позовної давності. Дана стаття не визначає період за який може бути задоволено позовні вимоги. Крім того, до спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг чинним законодавством не визначено строку позовної давності.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надаються правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, згідно Постанови Кабінету Міністрів України Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави № 590 від 27.04.2006 року, витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

За таких обставин, з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 47,05 грн.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

Статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 87, 90, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, –

П О С Т А Н О В И В:

 Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 згідно ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1 650,43 грн., з урахуванням проведених виплат з 01.05.2010 року по 04.03.2011 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50 (п’ятдесят) гривні 45 копійок у відшкодування судових витрат.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя                                                                                                      І. В. Кирилюк