Справа № 2-а-432/11  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 березня 2011 року                                                                                 м. Лебедин

Суддя  Лебединського районного суду Сумської області  Гура А.  О.,  розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про зобов’язання перерахунку та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача,  мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни, та,  відповідно до  ст. 6 цього Закону, їй повинна виплачуватись соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але фактично їй  вказане підвищення сплачується в менших розмірах, ніж визначено Законом. Тому вона звернулася до суду та просила поновити пропущений нею з поважних причин строк звернення до суду та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 1 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року в розмірі 2305 грн. 60 коп. і виплатити  соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 16.02.2011 року позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2010 року по 14.08.2010 року залишені без розгляду та відкрите скорочене провадження в частині позовних вимог  за період  з 15.08.2010 року по 15.02.2011 року.

       Оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, суддя вважає їх достатніми для прийняття постанови, та дійшов до наступного:

          Виходячи зі змісту  ст. 3  та п.2 ч.1 ст. 17  КАС України відносини, що склалися  між позивачкою та відповідачем, є публічно-правовими.   

З наданих позивачкою та відповідачем письмових доказів вбачається, що позивачці встановлений статус «Дитина війни», що стверджується її посвідченням ( а.с. 6), і вона отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач.

У спірний період відповідачем проводилося нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії, визначене Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірах, менших ніж визначено вказаним законом. Як вбачається з письмового заперечення відповідача та наданої ним довідки (а.с.9-10), такі підвищення за період з 15.08.2010 року по 16.02.2011 року складали по 49,80 грн. щомісячно.

Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено, тому відповідач повинен керуватись нею.

Розмір мінімальної пенсії за віком на час розгляду справи у суді визначено лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІУ, який і підлягає застосуванню відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІУ.

Крім цього, при винесенні рішення суд керувався ст..22 ч.3 та ст.46 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод та право громадян на соціальний захист, зокрема, у старості.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

Суд також не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

За таких обставин, є підстави для часткового задоволення позовних вимог, спонукання відповідача до проведення нарахування позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, з врахуванням раніше проведених виплат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Лебедині Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивачки з Державного бюджету  слід стягнути частково судові витрати, сплачені позивачкою при подачі позову до суду.       Відповідно до ч. 3 ст. 183-2 та ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»,  Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, ст.ст. 7-9, 11, 69-71, 157, 159-163, 183-2, 256 КАС України, суд;

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 15 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, з врахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1  1,70 грн. в рахунок відшкодування понесених нею судових витрат при зверненні до суду за захистом порушених прав.

Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.          

Суддя                                                                                                    Гура А.  О.