Справа № 2-218/11

                                                                                                                                                  Ряд стат звіту 40                                                                                                                                            Код суду 0707                                                                                                                               

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          07 березня 2011 року                                                                                м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

                                       в особі:          головуючого –судді                    Морозова Н. Л.

                                                  при секретарі                              Стегура Н. Р.

                              за участю:          позивача                              ОСОБА_1

                                                  представника відповідача          Рошко А. А.                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кальницької сільської ради Мукачівського району про визнання приміщення жилим та видачу ордеру,

                                                                           в с т а н о в и в:       

        ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом Кальницької сільської ради Мукачівського району в якому просить: визнати приміщення будинку АДРЕСА_1 жилим та видати їй та членам її сім’ї ордер, як підставу для проживання у ньому.

         Позовні вимоги мотивує тим, що у 1980 році правлінням радгоспу-заводу „Кальницький” за домовленістю з сільською радою с. Кальник, їх сім’ї було виділено приміщення амбулаторії по АДРЕСА_1 для його переобладнання в жиле та постійного проживання. Переобладнавши вказане приміщення амбулаторії у жиле за власний кошт, її сім’я у складі п’яти чоловік проживають у ньому протягом 30 років, оплачує комунальні послуги та обробляє присадибну ділянку. Вважає, що законність проживання її сім’ї у вказаному приміщенні підтверджується видачею їм Кальницькою сільською радою 28.07.2004 року будинкової книги у якій зареєстровані всі п’ять членів її сім’ї. Посилається на те, що вони з чоловіком, як особи, що пропрацювали більше 10-ти років у радгоспі, що надав їм службове жиле приміщення не можуть бути виселені з службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.          

         У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримали повністю, з наведених в позовній заяві підстав просили їх задоволити, посилаючись на те, що у 1980 році правлінням радгоспу-заводу „Кальницький” за домовленістю з сільською радою с. Кальник, їх сім’ї було виділено приміщення амбулаторії по АДРЕСА_1 для його переобладнання в жиле та постійного проживання.

         Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечмв, посилаючись на те, що спірне приміщення є нежилим і належить сільській громаді с. Кальник на праві комунальної власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

         Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

         Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно запису у трудовій книжці в період з березня 1978 року по травень 2006 року перебувала у трудових відносинах з в радгосп-заводом „Кальницький” (а.с.12).

         Зі слів позивача, у 1980 році правлінням радгоспу-заводу „Кальницький” за домовленістю з сільською радою с. Кальник, їй та її сім’ї було виділено приміщення амбулаторії по АДРЕСА_1 для його переобладнання в жиле та постійного проживання. Таке твердження позивача, не може бути взяте судом до уваги, бо не знаходить свого документального підтвердження матеріалами справи. Судом не здобуто жодних доказів, того, що приміщення амбулаторії по АДРЕСА_1 у 1980 році мало статус службового жилого приміщення та було надано позивачці, як службове жиле приміщення в порядку на умовах, передбачених нормами ЖК України на які вона посилається.

            Відповідно записів у будинковій книзі, ОСОБА_1 та її сім’я, всього 5-ть чоловік зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, що рахується на балансі сільської ради (а.с. 5-11). Відповідно до ст. 3 Закону України та вільний вибір місця проживання в Україні” визначає термін реєстрація особи –це відомості про місце проживання або місце перебування із зазначенням житла особи. Відповідно до цього Закону, як місце проживання особи визначаються житлові приміщення, придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду, а також тимчасові притулки, пункти розміщення біженців. Реєстрація місця проживання особи, не є підставою для видачі ордера на приміщення. Як вбачається з відмітки у паспорті громадянина України ОСОБА_1, остання зареєстрована у АДРЕСА_1, з 15 грудня1999 року (а.с20).

         З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2008-2009 роках зверталася до Кальницької сільської ради та Мукачівської РДА з заявами про видачі їй ордеру на будинку АДРЕСА_1. На звернення громадянки ОСОБА_1, Мукачівська РДА відповідно до листа від 11.12.2008 року повідомила ОСОБА_1, що приміщення будівлі колишньої амбулаторії, в якій вона проживає, згідно свідоцтва на право власності належить територіальній громаді села (а.с.18). З відповіді Кальницької сільської ради Мукачівського району від 30.11.2009 року на звернення ОСОБА_1 вбачається, що розглянувши заяву останньої, повідомлено, що видати ордер на житлове приміщення та укласти договір оренди неможливо, поза як сільською радою отримано право власності на згадану будівлю, як на не житлове приміщення, а у 2005 році було прийнято рішення сесії про продаж колишньої будівлі амбулаторії через аукціон (а.с.17).

           Відповідно до п.5-8 статті 60 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.  Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

          Як встановлено судом, правовий статус спірного приміщення будівлі колишньої амбулаторії по АДРЕСА_1, визначений, як „нежиле”. Дане приміщення, на підставі свідоцтва на право власності належить територіальній громаді села Кальник Мукачівського району, що стверджується вказаним свідоцтвом серії САА № 637826 від 27.11.2003 року

           Рішенням виконкому Кальницької сільської ради від 27.12.2005 року № 96 „Про надання дозволу на продаж приміщення колишньої амбулаторії”, дозволено продати гр.. ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_1 вказану будівлю –приміщення колишньої амбулаторії, через аукціон, що вбачається з відповіді прокурора Мукачівського району  від 2006 року на звернення гр. ОСОБА_1

            Суд не бере до уваги твердження позивача, щодо відсутності документів Кальницької сільської ради за період з 1994-1995 років про зміну статусу жилого на нежиле приміщення АДРЕСА_1, з посиланням на довідку від 08.07.2010 року, видану адвокату ОСОБА_2 архівним відділом Мукачівської РДА, оскільки наявне свідоцтво на право власності на нерухоме майно на нежиле приміщення колишньої амбулаторії, яке ніким не оспорювалося та не визнавалося недійсним у встановленому законом порядку.          Як встановлено в судовому засіданні

           Відносини, пов’язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках та інших будівлях, не призначених для постійного проживання громадян, регулюється нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.

          Стаття 63 ЖК України наводить вичерпний об’єктивний склад предмету договору житлового найму. Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо). Вони мають бути призначені для постійного проживання і відповідати необхідним санітарним і технічним вимогам.

Статтями 379,380,382 ЦК України визначають поняття житла як житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Тобто в користування наймача може бути передано лише приміщення, яке не тільки прямо призначено для проживання в ньому, а й відповідає певним вимогам.

Листом, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 28.01.2005, № 561 "Про розгляд листа [щодо можливості переведення не житлового приміщення в житлове]"  повідомлено в т. ч., що дозвіл на виконання робіт з переобладнання та перепланування приміщення надається за рішенням органів місцевого самоврядування та за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб. Проектна документація обов'язково повинна погоджуватись із місцевими органами державного нагляду.

Щодо питання про можливість переведення нежитлового приміщення у житлове Держпідприємництво повідомляє, що чинним законодавством України не передбачено механізму переведення нежитлового приміщення у житлове.

Таким чином, вимога позову в частині визнання не житлового приміщення будинку АДРЕСА_1 житловим, не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про видачу їй ордера на приміщення будинку АДРЕСА_1, суд  приходить до висновку що вона також не підлягає до задоволення виходячи з наступного: Ордер - правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім’єю у жиле приміщення. Рішення про надання жилого приміщення приймає виконавчий комітет місцевої ради, підприємство чи організація, у віданні яких перебуває житловий будинок. Житлові відносини породжує саме ордер, а не рішення, за яким його надали. Законом не передбачено суб’єктивного цивільного права громадянина вимагати видачі ордера на надане йому приміщення.

Таким чином, судом не здобуто жодних правових та законних підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про визнання приміщення жилим та видачу на нього ордера.

          Керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-218, ЦПК України, 379,380,382 ЦК України, ст. 63 ЖК України, 60 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"  суд  -      

                                                                             р і ш и в :

                  Відмовити у задоволенні ОСОБА_1 до Кальницької сільської ради Мукачівського району про визнання приміщення жилим та видачу ордеру.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Головуюча                                                                                                           Н. Л. Морозова