Справа № 1519/2–931/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 січня 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси

у складі головуючого: судді Бобуйок І.А.

при секретарі –Орзіх Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

                                                                В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № 10610959000 від 29.12.2005 року у розмірі 106 895,90 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 854 953,40 грн., суми боргу за кредитним договором № 11203012000 від 23.08.2007 року у розмірі 496 446,56 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 970 579,57 грн., а також стягнення судових витрат. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2010 року позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом за заявою позивача були залишені без розгляду. Позовні вимоги мотивовані наступним. 29.12.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10610959000, за умовами якого останній було надано кредит у сумі 133 200 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, строком повернення до 29.12.2012 року. 23.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11203012000, за умовами якого останній було надано кредит у сумі 475 000 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,4 % річних, строком повернення до 23.08.2022 року. ОСОБА_2 ухиляється від належного виконання прийнятих на себе кредитних зобов’язань, в частині своєчасного погашення заборгованості по кредитам та нарахованим відсоткам. У зв’язку з тривалим часом розгляду справи позивачем було проведено перерахунок заборгованості станом на 16.11.2010 року та подано уточнену позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором № 10610959000 від 29.12.2005 року у розмірі 118 289,11 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 936 932,54 грн., суми боргу за кредитним договором № 11203012000 від 23.08.2007 року у розмірі 560 486,86 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 4 439 448,25 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа –ОСОБА_3, в якому просила визнати кредитний договір № 10610959000 від 29.12.2005 року та кредитний договір № 11203012000 від 23.08.2007 року –недійсними. Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначила, що банк при укладанні зазначених кредитних договорів не мав законного права на надання кредиту в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник ПАТ «Укрсиббанк»позовні вимоги підтримав, зустрічний позов не визнав.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні просив поданий зустрічний позов залишити без розгляду, позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк»визнав частково, визнав обґрунтованою вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, заперечив проти розміру позовних вимог, вважаючи, що банк не має права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором у гривньовому еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2010 р. та вважаючи правомірним стягнення гривньового еквіваленту заборгованості за курсом НБУ на дату укладення кредитних договорів. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.01.2011 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа –ОСОБА_3, про визнання кредитних договорів недійсними –залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2005 року між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10610959000, за умовами якого останній було надано кредит у сумі 133 200 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14 % річних, строком повернення до 29.12.2012 року.

23.08.2007 року між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11203012000, за умовами якого останній було надано кредит у сумі 475 000 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,4 % річних, строком повернення до 23.08.2022 року.

ПАТ «Укрсиббанк» виконав свої зобов’язання за договорами, видавши всю суму кредитів через касу банку.

Надані ОСОБА_2 кредити забезпечені порукою ОСОБА_3, про що між ним та банком укладено договір поруки № 3734-08 від 29.12.2005 року та договір поруки № 135891 від 23.08.2007 року.

ОСОБА_2 ухиляється від належного виконання прийнятих на себе кредитних зобов’язань, в частині своєчасного погашення заборгованості по кредитам та нарахованим відсоткам, через що в відповідачів перед банком утворилась сума заборгованості за кредитними договорами.

Відповідачів було сповіщено належним чином про існування заборгованості, що підтверджується копіями листів від 03.03.2010 року, надісланих банком на адресу реєстрації відповідачів.

Зазначені обставини визнані сторонами по справі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_2 порушено терміни повернення кредиту (основної суми) та термінів плати за кредит –обов’язкові до повернення і сплати в повному обсязі, суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає п. 11.1 договору про надання споживчого кредиту № 10610959000 від 29.12.2005 р.,  та п. 5.5 договору про надання споживчого кредиту № 11203012000 23.08.2007 р., вимогу банку про дострокове повернення суми кредиту у повному обсязі.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно п.п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 1.3. договорів поруки, укладених між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_3, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в кредитному договорі. Відповідно до пункту 2.2. договорів поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до змісту ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (супсидіарна відповідальність) поручителя.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки грошове зобов’язання виконано відповідачами не було, вони порушили вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов’язаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Стосовно заперечень представника відповідачки щодо неправомірності стягнення заборгованості у гривньовому еквіваленті за курсом НБУ на дату винесення рішення, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитні договори в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими, а тому не приймає їх до уваги.  

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов’язання в натурі. Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у повному обсязі у межах заявлених вимог.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 1046, 1054, Цивільного кодексу України, ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

                                                              В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором № 10610959000 від 29.12.2005 року в сумі 936 932 (дев’ятсот тридцять шість тисяч дев’ятсот тридцять дві) гривні 54 (п’ятдесят чотири) копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором № 11203012000 від 23.08.2007 року в сумі 4 439 448 (чотири мільйони чотириста тридцять дев’ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 25 (двадцять п’ять) копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»суму витрат на сплату державного мита у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення цивільної справи у розмірі 120 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                   СУДДЯ:                                                        Бобуйок І.А.