УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22ц/0690/258/11 Головуючий в 1 інст.Збицька
Категорія 32 Доповідач Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
17 січня 2011року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В.
Гансецької І.А.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод”
на рішення Малинського районного суду від 25 листопада 2010 року,
встановила:
15 липня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконним наказ про його звільнення з посади токаря механічного цеху за ч.4 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що наказом від 14 червня 2010 року його незаконно звільнено за прогул, вчинений 08 червня 2010 року. Відсутність на роботі в цей день була зумовлено поважною причиною –зверненням до прокуратури району за захистом трудових прав. Відповідач відмовлявся прийняти його заяву про звільнення на підставі ч.3ст.38 КЗпП України. Трудову книжку відповідач видав лише 08 липня 2010 року та провів розрахунок по заробітній платі. Під час розгляду справи ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.52).
Рішенням Малинського районного суду від 25 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнаний незаконним наказ №165к від 14 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді токаря механічного цеху ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” з 14 червня 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6985 грн.72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 150 грн. судових витрат. З відповідача стягнуто на користь держави 88 грн.39 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач з 20 квітня 2010 року працював у відповідача на посаді токаря механічного цеху. Наказом №165к від 14 червня 2010 року його звільнено з роботи 14 червня 2010 року за прогул без поважних причин 08 червня 2010 року (п.4 ст.40 КЗпП України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня). Як роз’яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року № 9 (із наступними змінами), прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а також більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Як вбачається з акту від 08 червня 2010 року, складеного юрисконсультом, начальником цеху №2, майстром цеху №2 та начальником охорони 14 працівників, в тому числі ОСОБА_2 були в цей день відсутні на робочому місці з 07год.30хв. по 12год.45 хв.(а.с.27). ОСОБА_2 08 червня в пояснювальній записці на ім’я директора підприємства зазначив, що причиною його відсутності на роботі було знаходження в прокуратурі (а.с.25). Наказом №25 від 26 березня 2003 року затверджений розпорядок роботи, згідно якого перша зміна в цеху №2 триває з 07год.30хв. до 16год.30 хв. (а.с.81-86).
08 червня 2010 року до прокурора району на особистий прийом звернулись працівники ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” з приводу не проведення реєстрації їх письмових звернень про звільнення та надали відповідну заяву. Прокурор здійснив особистий прийом громадян, у декількох працівників, в тому числі у ОСОБА_2 офіційно були відібрані письмові пояснення (а.с.40). Наведене також підтверджується матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.175 КК України ( т.1, а.с.4,5,17,23), яка оглянута судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 17 січня 2011 року.
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно генерального директора ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” ОСОБА_3 за ч.1 ст.175 КК України від 13 вересня 2010 року (а.с.206-207) вбачається, що в квітні-травні 2010 року заробітна плата 14 працівникам нараховувалась, але не виплачувалась. Борг підприємства перед ОСОБА_2 становив 1290 грн.89 коп. Кримінальна справа закрита в зв’язку з тим, що ОСОБА_3 до пред’явлення йому звинувачення погасив заборгованість.
На початку червня 2010 року між 14 працівниками механічного цеху, за заявами яких була порушена зазначена кримінальна справа, та адміністрацією підприємства виникла конфліктна ситуація (а.с.11-33).
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про поважність причин відсутності ОСОБА_2 на роботі з 07год.30хв. по 12год.45 хв. 08 червня 2010 року.
Колегія суддів погоджується з тим, що звернення до прокуратури за захистом трудових прав при відмові роботодавця в реєстрації заяви про звільнення є поважною причиною відсутності позивача на роботі, а тому не є прогулом.
Спір вирішений із дотриманням вимог ч.1, 4 ст.235 КЗпП України. Оскільки відповідач порушив законні права позивача –на працю, на своєчасне отримання заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст.237-1 КЗпП України задовольнив частково вимогу про відшкодування моральної шкоди, врахувавши при цьому обсяг та тривалість моральних страждань позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін. Питання щодо негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку підлягає вирішенню судом першої інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.220 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” відхилити.
Рішення Малинського районного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: