Справа № 2-658/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«22»лютого 2011 р.                                                                                      Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі: головуючого                                          -      судді  Тарасенко О.В.

              при секретарі                                          -      Балкова В.В.

              за участю представника позивача        -      ОСОБА_1

                                                    відповідача       -       Шаніної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства « Криворізький залізорудний комбінат »про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний  комбінат”  про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначив, що працюючи на шахті ім.. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком»в період з 1986 р. по  2008 р., черговим слюсарем по ремонту обладнання. В січні 2009 року йому було встановлено професійне захворювання. По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 12.02.2009 року. У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійних захворювань є  робота  впродовж 30 років 10 міс. в умовах  запиленості повітря робочої зони, що перевищує ГДК.

Згідно  з п. 19  акту  розслідування  хронічного професійного захворювання від 12.02.2009 року профзахворювання виникло з вини адміністрації  ВАТ «Кривбасзалізрудком», оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України, щодо створення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.  

За висновком МСЕК від  12.03.2009 р. йому була встановлена  втрата професійної працездатності в розмірі  30 %. в зв’язку з професійним захворюванням.  Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних   випадків на виробництві і професійних   захворювань України в м. Кривому Розі від 01.04.2009 року йому були призначені страхові виплати щомісяця  у зв’язку з професійним захворюванням.

 Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. У зв’язку з професійними захворюваннями змінився його спосіб та якість життя, що завдає моральних страждань. Любі фізичні навантаження викликають у нього важке дихання, сухий кашель, біль у грудях. Через захворювання він не може виконувати  роботу по дому і забезпечувати життєві потреби родини.  Факт завдання йому моральних страждань підтверджується  актом  розслідування професійного захворювання  на виробництві, витягом із висновку МСЕК. Виписками з історії хвороби.  Моральну шкоду він оцінює у 125000,0 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що відносини, які виникають з такого виду загальнообов’язкового  державного страхування, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності регулюються окремим законом, а саме Законом Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». В рішенні Конституційного Суду України (справа №1-9/2004),  зазначається, що ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому ВАТ «КЗРК»не може бути відповідачем по справі.

Крім того згідно ст. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований.

Незважаючи на те, що вимоги позивача безпідставні, ним також пропущений тримісячний термін звернення до суду, який застосовується при вирішенні трудових спорів. На підставі викладеного просять в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час ( з 1986 р. по 2008 р.,) працював черговим слюсарем по ремонту обладнання у шкідливих умовах на шахті ім. Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком». (а.с.10-12).

Позивачу встановлені професійні захворювання,  які були отримані в період роботи в ВАТ „Кривбасзалізрудком”. Висновком МСЕК від 12.03.2009 р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 30% з 02.03.2009 р. Постановами від 01.04.2009 року Фонд соціального страхування призначив позивачу щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога.(а.с.8-9).

Таким чином у позивача на підставі висновку МСЕК від 01.04.2009 р., право на відшкодування моральної шкоди виникло з 02.03.2009 року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати , що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин ( в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для   організації  свого  життя, обов'язок  по   відшкодуванню   моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року  набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного     захворювання,   які  спричинили  втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної    умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась   дія,   в   частині   відшкодування   моральної   шкоди  застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є»ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч.  З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. З Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З урахуванням вищевикладеного і виходячи з положень п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюються на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.02.2009р., який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району , суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.(а.с.13-15).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 30% втрати працездатності , а також характер захворювань, пов'язаних з спричиненням профзахворюваннями фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_3 40000,0 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В частині стягнення витрат за надання юридичної допомоги в сумі 1000 грн. , суд вважає необхідним відмовити , оскільки позивачем не надано доказів про їх сплату.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 88, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд –

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 209,212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України ,  суд -  

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат »про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на  користь  ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я  40000,0 грн..

                                         В решті позовної вимоги  відмовити.   

            Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» судовий збір в сумі 8,50 грн. на користь держави.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи Тернівським районним судом м. Кривого Рогу в сумі 15 грн. на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: