Справа  №  2 а –336/ 2011  року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого  2011 року  Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді -                       Мартинова Є.О.,

при секретарі -                                    Кравчук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області про визнання неправомірними дій суб»єкта владних повноважень та відшкодування шкоди шляхом зобов»язання виплатити соціальну допомогу у розмірі, встановленому у ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В :

26.01.2011 року до Бориспільського міськрайонного суду  від позивача надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить: 1) за правилами ч. 2 ст. 99 КАС України визнати дату отримання офіційної відповіді відповідача 21 грудня 2010 року початком перебігу позовної давності для звернення до суду з вимогами визнання незаконними дій відповідача відносно нарахування та відмови у перерахунку раніше призначеного підвищення до пенсії як дитині війни; 2) застосувати п. 5 ст. 268 ЦК України та ч. 3 ст. 99 КАС України не поширювати позовну давність на вимоги, заявлені у порядку ст. 21 КАС України та в контексті ст. 152 Конституції України і ст. 1175 ЦК України, які спрямовані на відшкодування шкоди, завданої їй в результаті прийняття органами державної влади незаконних (неконституційних) нормативно-правових актів; 3) визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду в Бориспільському районі по нарахуванню та виплаті їй заниженої надбавки до пен6сії, як дитині війни та визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку та виплаті їй щомісячного підвищення до пенсії, починаючи з січня 2006 року у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»; 4) зобов»язати Управління Пенсійного Фонду в Бориспільському районі перерахувати  та виплатити їй в повному обсязі ( 6672,30 гривень), як дитині війни. Недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей», за період з січня 2006 року по дату винесення рішення у справі, з урахуванням проведених виплат; 5) зобов»язати відповідача усунути порушення та призначити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Обгрунтувавши наступним. Вона  відповідно до cт. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року відповідач повинен був виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Разом з тим, в 2006-2007 роках позивач не отримував соціальної допомоги взагалі, а з 2008-2010 роках отримує лише 10 % затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 %, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  На її звернення відповідач відмовив  в перерахунку соціальної допомоги. Позивач вважає, що її права на отримання соціальної допомоги у визначеному законом розмірі були обмежені внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів.

У судове засідання позивач не з»явилась, просила розглядати справу без її участі на підставі наявних документів.

Представник відповідача у судове засідання також не з»явився, надав заяву з проханням слухати справу без його участі, а також надав заперечення на позовні вимоги, згідно яких  просив відмовити в задоволенні позову обґрунтувавши тим, що згідно з чинним законодавством не був визначений механізм проведення відповідних виплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Вони також вважають суттєвим, що відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а також, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей  війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18.07.2004 року,  який набув чинності з 01.01.2006 року, що підтверджується   даними  її паспорта та посвідченням  (а.с. 11-12).

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До суду позивач звернулась  26.01.2011 року, про порушення своїх прав, як зазначено в позовній заяві їй стало відомо лише з моменту отримання письмової відповіді, а саме 21 грудня 2010 року.

На підставі наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позову за період невиплати  підвищення до пенсії, що перевищує шість місяців до часу  звернення до суду, оскільки позивачеві було відомо про надання  статусу дитини війни. Вона щомісячно отримує пенсію, була повідомлена про його розмір, тому повинна була знати про порушення своїх прав та інтересів в частині невиплати підвищення пенсії, але не зверталась до відповідача за роз»ясненнями та  не подала протягом строку позов до суду.

За період з 1 липня 2010 року позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами.

Крім того, щодо позовних вимог в частині стягнення суми, суд не встановлює розмір цієї суми, адже таким повноваженням наділене лише місцеве управління Пенсійного фонду України.

Доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про державний бюджет», регулювання цього питання постановою уряду України є безпідставними, оскільки вони  не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої прийнятті інших або нових законів,  внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що вказано і у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп.

Відповідач відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зобов»язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ч. 1 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у нижчому розмірі 10 % є протиправними і він повинен здійснити  відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, тобто 30 % зарахувавши виплати у розмірі 10 %.  

Судові витрати понесені позивачем при подачі позовної заяви в розмірі 3 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі  викладеного,  керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області про визнання неправомірними дій суб»єкта владних повноважень та відшкодування шкоди шляхом зобов»язання виплатити соціальну допомогу у розмірі, встановленому у ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду в Бориспільському районі по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заниженої надбавки до пенсії, як дитині війни та визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку та виплаті їй щомісячного підвищення до пенсії, починаючи з 01 липня 2010 року у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду в Бориспільському районі перерахувати  та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей», за період з 01 липня 2010 року по дату винесення рішення у справі, з урахуванням проведених виплат.

Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду в Бориспільському районі Київської області усунути порушення та призначити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі  апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня  її проголошення.

Суддя                                                                                                                        Мартинов Є.О.