Справа №22ас/1984 Головуючий у суді 1 інст.Страховий О.В.
Категорія 26 Доповідач у суді II івст.:Товянська О.В
УХВАЛА Іменем України
29 червня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :
головуючого : судді Франовської К.С. -суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Чичирко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Житомирської обласної державної адміністрації, треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Управління державного казначейства України в Житомирській області про стягнення коштів» передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Олевського районного суду від 25 квітня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по виплатах, передбачених ст.ст. 37,39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 10864,72 грн.
Зазначав, що за згаданим Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування - 30% від мінімальної зарплати. Крім того, відповідно до ст.39 Закону має право на доплату у розмірі двох мінімальних зарплат і на додаткову пенсію в розмірі 15% від мінімальної зарплати (ст.51 Закону), які не виплачувались у встановленому Законом розмірі, внаслідок чого просив стягнути 10864,72 грн.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2006 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Він повинен був отримувати виплати, у розмірах передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.
Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.
Згідно зі ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Статтею 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної зарплати.
У Постанові Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року № 49/96-ВР зазначено, що до внесення відповідних змін у чинне законодавство виплати, крім пенсій, тарифних ставок і окладів, які розраховані на підставі мінімальної зарплати, застосовуються в розмірах, встановлених на 1 лютого 1996 року.
Крім того, згідно ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної зарплати на 2000 рік та ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної зарплати на 2002 рік» до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімально зарплата, Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей податкової частини Державного бюджету України на ці роки.
За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у позові.
Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2006 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.
Головуючий : Судді: