Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                           27 січня  2011 року

Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                                         Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                                  Рижко О.М.

              відповідача                                                                       ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(далі Страхова компанія) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

       В С Т А Н О В И В :

          Страхова компанія звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. На обґрунтування своїх вимог вказує, що 15.02.2009 року між Страховою компанією та батьком відповідача був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу № ВС/3970719, за яким була застрахована відповідальність ОСОБА_1 та яким був застрахований автомобіль «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1.  18.03.2009 року по вул. Брестська в м. Ковелі Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який порушив правила та скоїв дорожню пригоду. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген Поло»д.н. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту та матеріальних збитків складає 5 695.61 гривень. З метою досудового врегулювання спору, страхова компанія звернулася до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу, однак відповідач ніяк не відреагував. Позивачем проведено страхове відшкодування потерпілому в сумі 5 695.61 гривень платіжним дорученням № 7092 від 07.09.2009 року. Просить стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу 5 695 гривень 61 копійку суми страхового відшкодування та судові витрати в сумі 176.96 гривень.                        

          У судове засідання представник позивача не з’явилася, подала суду клопотання з якого слідує, що просить судове засідання проводити без представника позивача, позов підтримує повністю з викладених підстав, не заперечує проти винесення заочного рішення.          Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково, не заперечує проти того, що з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода та він добровільно домовлявся відшкодувати потерпілій стороні заподіяну шкоду в сумі дві тисячі гривень, але потерпіла до його не зверталася тому він нічого нікому не відшкодовував. Вважає, що нарахована сума заподіяної шкоди не відповідає дійсності, оскільки, на його думку, сума заподіяної шкоди повинна бути меншою, але пояснити чи обґрунтувати таке своє твердження він не може.  

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд зважаючи на позицію позивача, пояснення відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом установлено, що автомобіль «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований позивачем у визначеному законом порядку. 18.03.2009 року вказаним автомобілем було пошкоджено автомобіль марки «Фольксваген Поло» д.н. НОМЕР_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди винним визнано водія автомобіля «Ауді А6»ОСОБА_1, відповідача по справі. Проведеними спеціалістами дослідженнями було визначено розмір заподіяної шкоди та позивачем було сплачено страхувальнику потерпілій стороні 5 695.61 гривень страхового відшкодування, що стверджується платіжним дорученням № 7092 від 07.09.2009 року. Тому, у позивача виникло право регресу до винної у ДТП особи.

Положеннями ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

          Згідно ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

          Суд оцінює, що в даному випадку настав страховий випадок, а тому суми заподіяної шкоди третім особам правильно виплачені страховою компанією.

          Статтею 22  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

          У відповідності до положень ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Аналогічне право регресної вимоги передбачено в ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

          Суд вважає, що у випадку страхування наземних транспортних засобів та наявності відповідних полісів  необхідно застосовувати законодавство, яке регулює правовідносини у сфері страхування, зокрема відповідною главою Цивільного кодексу та Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який визначає обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових прав страхувальників.

Суд приходить до висновку, що страхова компанія виконала взяті на себе зобов’язання та виплатила страхові відшкодування потерпілому  в дорожній пригоді, а тому має право на відшкодування з винної особи понесених фактичних витрат, тому вимоги позивача до відповідача є правомірними і підлягають до задоволення в сумі 5 695.61 гривень.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони усі понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжних доручень №№ 4884 та 4885 від 13.12.2010 року позивачем сплачено 56 гривень 66 копійок держмита та 120 гривень витрат на ІТЗ, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

          На підставі ст.ст. 386, 979, 993 ЦК України, ст.ст. 6, 22, 35, 38  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, С У Д, -

В И Р І Ш И В :

          Позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»5 695 (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят п’ять) гривень 61 копійку відшкодування матеріальних збитків та судові витрати в загальному розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 66 копійок.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                                      В.М.БОНДАР