УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "17" лютого 2011 р.Справа № 5/1229
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Кирилюк В.Л., довір. №26/508 від 10.11.10.
від відповідача ОСОБА_2, приватний підприємець
прокурор Алексеєв С.М., посвідч. №99
Розглянув справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)
до Приватного підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)
про стягнення 17672,51грн.
Спір розглядався у більш тривалий строк за погодженням сторін на підставі ст.69 ГПК України.
Прокурор Корольовського району м. Житомира звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах Житомирської міської ради про стягнення із приватного підприємця ОСОБА_3 21160,44грн. за фактичне користування земельною ділянкою за період із 29.09.05р. по 29.03.07., що розташована в АДРЕСА_1.
23.10.07. прокурор в засіданні суду надав уточнення позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 17672,51грн. збитків, завданих територіальній громаді фактичним користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період із 01.10.05. по 14.05.07. (а.с.108, т.1)
Ухвалою суду від 24.04.08. провадження у справі було зупинено до вирішення справи №2а-436/08 Корольовським районним судом м. Житомира (а.с.150,т.1).
27.12.10. провадження у справі поновлено ухвалою суду (а.с.170, т.1).
Прокурор в засіданні суду позовні вимоги, з врахуванням уточнення від 23.10.07., підтримав. Просив закінчувати розгляд справи.
Представник позивача у засіданні суду теж уточнені позовні вимоги підтримав. Пояснив, що інших документів, ніж ті, що знаходяться у матеріалах справи, у позивача не має. Йому невідомо, на підставі яких документів затверджувався акт комісії з питань визначення та відшкодування збитків, і розмір збитків рішенням одинадцятої сесії п'ятого скликання від 30.05.07. №268 Житомирської міської ради. Але знає, що розглядався припис прокурора м. Житомира від 17.04.07 №17/124. Просив теж закінчувати розгляд справи.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що дійсно позивачем у 2005 році було прийнято рішення, яким йому було надано в оренду 1,1569га землі. На частині спірної земельної ділянки знаходилось нерухоме майно, що належало йому на праві власності. Частину об'єктів він продав у березні, травні 2006 року, а залишок в березні 2007р. Тому в березні 2006 року звернувся до позивача із заявою, в якій просив скасувати рішення, яким йому було надано земельну ділянку. Договору оренди на спірну земельну ділянку не укладав, бо частину майна вже продав і йому не потрібно було земельної ділянки в такому розмірі. На спірній земельній ділянці не займався підприємницькою діяльністю. Доказів, які б підтверджували про те, що він завдав збитків позивачу у матеріалах справи немає. При цьому він сплачував єдиний податок, до якого входить і податок на землю, на якому знаходились будівлі, що належали йому на праві власності, хоча згідно Указу Президента він звільнений від сплати податку на землю. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор просить, з врахуванням уточнення позовних вимог, стягнути із відповідача на користь позивача 17672,51грн. збитків, завданих останньому фактичним користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, обґрунтовуючи вимоги, зокрема: рішенням Житомирської міської ради №553 від 29.09.05. про надання земельної ділянки відповідачу, рішенням одинадцятої сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради №268 від 30.05.07. про затвердження розміру збитків, розрахунком збитків, ст.ст.93,125-126 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі", ст.2 Закону України "Про плату за землю".
Відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи свої доводи відсутністю належних доказів, які б підтверджували спричинення ним збитків позивачу та фактичне використання спірної земельної ділянки відповідачем, договорами купівлі-продажу нерухомого майна, згідно яких останній продав об'єкти, що знаходилися на спірній земельній ділянці, зверненням до позивача про скасування рішення, яким йому було надано земельну ділянку, а також довідкою Державної податкової інспекції про відсутність заборгованості по сплаті єдиного податку, в тому числі сплатою податку за спірну земельну ділянку, на якій знаходились його об'єкти нерухомості і Указом президента України "Про спрощену систему оподаткування".
Дійсно, рішенням Житомирської міської ради від 29.09.05 №553 приватному підприємцю ОСОБА_3 було надано земельну ділянку в оренду загальною площею 1,1659га за адресою АДРЕСА_1 терміном на 5 років (а.с. 17 - 18, т.1).
Матеріали інвентаризаційної справи №17041 на об'єкти, що знаходяться в АДРЕСА_1, а саме, договори купівлі-продажу свідчать, що відповідач набув право власності на об'єкти, розташовані на частині спірної земельної ділянки за зазначеною адресою (а.с.83 - 106, т.1).
Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Аналогічна норма міститься в Земельному кодексі України. Зокрема, ч.1 ст.120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Проте, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Отже, правочини, що тягнуть за собою перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю; оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
За змістом ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У відповідності до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та п р а в о о р е н д и з е м е л ь н о ї д і л я н к и виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом у к л а д е н н я д о г о в о р у оренди земельної ділянки.
Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як суд зазначав вище, за змістом ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі" для виникнення орендних відносин між відповідачем та позивачем обов'язковими умовами є: 1)наявність рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки та укладення на підставі даного рішення договору оренди земельної ділянки.
Загальне поняття договору визначене у ст.626 ЦК України як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Поняття договору оренди землі визначено ст.13 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто вказана норма надає кожній особі право самостійно вирішувати, вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не уклав договір оренди на спірну земельну ділянку, який був би підставою для нарахування орендних платежів.
Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.
Як суд зазначив вище, рішенням Житомирської міської ради від 29.09.05 №553 приватному підприємцю ОСОБА_3 було надано земельну ділянку в оренду загальною площею 1,1659га за адресою АДРЕСА_1 терміном на 5 років (а.с.17 -18, т.1), і на частині якої знаходились нерухоме майно, що належало відповідачу.
При цьому, зазначеним рішенням №553 від 29.09.05. Житомирської міської ради, було зобов'язано Міське управління земельних ресурсів виготовити договори оренди та державні акти на право постійного користування землею, а контроль за виконанням даного рішення покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та на постійну комісію міської ради з питань містобудування, архітектури і землекористування (а.с.17-18, т.1).
31.01.06. Житомирське міське управління земельних ресурсів надіслало відповідачу повідомлення про те, що йому необхідно з'явитись до Житомирського міського управління земельних ресурсів протягом десяти днів для укладення договору оренди земельної ділянки згідно рішення Житомирської міської ради №553. А у разі не укладення договору оренди відповідний пункт рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки буде відмінено (а.с.13,т.1).
01.03.06. та 26.05.06. відповідач продав більшу частину об'єктів нерухомості, що розташовані на спірній земельній ділянці, про що свідчать договори купівлі-продажу, укладені між відповідачем та ОСОБА_4 (а.с.95-96, 99-100, т.1). А 20.03.07. було продано останній об'єкт (а.с.103,т.1).
16.03.06. відповідач подав заяву позивачу про анулювання пунктів рішення Житомирської міської ради від 29.09.05., у зв'язку з тим, що частину нерухомого майна продано іншій особі, яку отримав позивач 16.03.06., про що свідчить вхідний номер останнього, а саме: №3598 від 16.03.09. (а.с.57, т.1) і не заперечується представником позивача у засіданні суду.
Проте, позивач не прийняв ніякого рішення на зазначене звернення відповідача від 16.03.06. про анулювання рішення позивача від 29.09.05., яким було надано спірну земельну ділянку в оренду відповідачу ні до звернення з позовом до суду, ні під час розгляду справи у суді. Також контролюючими органами не було проведено ніякої перевірки щодо фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки. А вже під час розгляду справи у суді, позивач прийняв рішення №268 від 30.05.07. про затвердження акту комісії з питань визначення та відшкодування збитків заподіяних позивачу відповідачем та розмір збитків, зазначивши як підставу припис прокурора м. Житомира від 17.04.07 №17/124 (а.с.110, т.1), хоча до суду звернувся з позовом прокурор Корольовського району м. Житомира.
Слід зазначити, що на час винесення припису за відповідачем взагалі на спірній земельній ділянці вже не було зареєстровано об'єктів нерухомого майна, і доказів, що підтверджували би фактичне користування земельною ділянкою площею 1,1659га відповідачем не було.
При цьому із довідки Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.05.07. (а.с.58, т.1). вбачається, що відповідач сплачував єдиний податок і заборгованості по податках і зборах не було.
Слід зазначити, що відповідно до п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.99. з відповідними змінами, чинними на час існування відносин між сторонами, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків та зборів, в тому числі і податку на землю.
Отже, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували би фактичне користування спірною земельною ділянкою в розмірі 1,1569га відповідачем за період із 29.09.05. до травня 2007 року, і такі докази не надані ні позивачем, ні прокурором.
Також не надано належних доказів, що підтверджували би розмір збитків в сумі 17672,51грн. та причинний зв'язок між спричиненням збитків у такому розмірі та діями відповідача.
Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.224 ГК України).
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).
Отже, цивільно-правова відповідальність боржника за невиконання зобов'язання виникає за наявності: збитків для кредитора, протиправності дій боржника (вини), безпосередньо причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.
Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.
Як суд зазначив вище, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 1,1569га та спричинення збитків відповідачем позивачеві в розмірі 17672,51грн, і такі не надано позивачем та прокурором.
Отже, прокурор та позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Суд не приймає як належний доказ, що підтверджує спричинення збитків відповідачем позивачеві рішення №268 від 30.05.07. Житомирської міської ради та акт комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Житомира внаслідок порушення земельного законодавства, бо ніяких доказів, які б підтверджували порушення земельного законодавства відповідачем ні прокурором, ні позивачем не надано.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93. №284 "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" з відповідними змінами, чинної на час правовідносин сторін, -власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською, міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, до складу комісій включаються і громадяни, які будуть відшкодовувати збитки.
Але до комісії не був включений відповідач.
Відповідно до ст.144 Земельного кодексу України та положення "Про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.02р., встановлення фактів самовільного зайняття земельних ділянок або використання без правовстановлюючих документів покладається на органи державної інспекції з охорони та використання земель (Держземінспекцію). У разі виявлення порушень земельного законодавства державний інспектор складає протокол про порушення та видає його особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення в 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користуванням земельною ділянкою (ч.2 ст.144 ЗК України).
Проте, державним інспектором не складався ні протокол про порушення земельного законодавства відповідачем, а також на останнього не було накладено адміністративне стягнення, і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Рішення № 268 від 30.05.07. Житомирська міська рада прийняла без зазначених вище доказів, на підставі припису прокурора м. Житомира, а до суду звернувся прокурор Корольовського району м. Житомира.
Отже зазначене рішення позивача не відповідає вимогам ст.144 ЗК України.
При цьому, слід зазначити, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Окрім того, за змістом абз.2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд вправі визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішень органів місцевого самоврядування у відповідності до ст.144 Конституції України, а на підставі ст.124 Конституції України - актів органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій.
Не являється належним доказом, що підтверджує фактичне використання земельної ділянки та спричинення збитків відповідачем позивачу рішення №553 від 29.09.05, тому що зазначене рішення могло б бути тільки підставою укладення договору оренди між сторонами, якщо б такий був укладений.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки прокурор та позивач не довели тих обставин, на які посилалися в позові.
Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 22.02.11.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 -поз., 3- відп., 4-5- прокур. (всім рек. з повід. про вруч.)