Справа №  22/884                                                 Головуючий у 1 інстанції: Котік Т.С.

Категорія 40                                                                                Доповідач: Головчук С.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Ракаловича В.М., Худякова A.M.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю сторі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі ци­вільну справу за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю промислова Торгівельна фірма (далі ТОВ ПТФ) „Україна" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, се­реднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконними наказів та записів в трудовій книжці, зміни дати звільнення та відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ ПТФ „Україна" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 бе­резня 2006 року, -

встановив:

в жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану від­пустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зміни дати звільнення та визнання наказів та записів в трудовій кни­жці недійсними, відшкодування моральної шкоди. Він зазначав, що з 1987 року до 18.04.2005 року працював у відповідача на посаді кранівника. В день звільнення трудову книжку йому не видали та остаточний розрахунок не провели, в тому числі не виплатили заборгованість по заробітній платі, починаючи з 1998 року в сумі 9264,80 грн., компенсація за невикористані протя­гом всіх років відпустки в сумі 6292,80 грн. Крім того, при отриманні трудової книжки 26.04.2005 року він дізнався, що йо­го без згоди переводили на роботу в фірму „Агат" та ТОВ „Роди­на", на яких він фактично працював на орендовану у відповідача крані. Тому просив визнати зазначені записи в трудовій книжці недійсними. Фірма „Агат" з квітня 2003 року по .жовтень 2004 року направляла його на роботи в зону радіоактивного забруд­нення в с. Чигирі Коростенського району та м. Коробтень. За цю роботу йому не була виплачена відповідна компенсація в розмірі двох мінімальних заробітних плат, всього на суму 7188 грн. По­рушенням трудових прав йому завдані моральні страждання, які він оцінив у 3000 грн. Просив також змінити дату звільнення на 26.04.2005 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 600,04 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 7 березня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ПТФ „Україна" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заро­бітній платі: з 1998 року по 2005 рік 3232,89 грн., з 101.2005 року по 18.04.2005 року 2057,19 грн.; компенсацію за невикори­стану відпустку 2 62 9,02 грн., середній заробіток за час затри­мки розрахунку при звільненні 4821,75 грн. на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.; в прибуток держави 154,40 грн. су­дового збору. Визнано недійсним запис про звільнення ОСОБА_1  з 18.04.2005 року, змінено дату звільнення на 26.04.2005 року. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про зміну рішення суду. Позивач посилається на те, що суд неправи­льно визначив розмір заборгованості по заробітній платі, час невикористаних відпусток, не прийняв до уваги показань свід­ків, які підтвердили факт його роботи в зоні забруднення, без­підставно відмовив в позові в частині визнання незаконними на­казів про перевід на інші підприємства. Суд не повно врахував всіх обставин при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

ТОВ ПТФ „Україна" в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового. Відповідач зазначає, що судом порушено правила підсудності, допущені ари­фметичні помилки при обчисленні середнього заробітку за період з 1.01.2005 року по 18.04.2005 року, не враховано, що позивач пропустив строк звернення до суду. Стягуючи заборгованість по заробітній платі, суд не звернув уваги на те, що позивач пра­цював на інших підприємствах, та відповідно на них отримував заробітну плату. Крім того, вважав вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставними, оскільки ОСОБА_1 одразу працевлаштувався.

Апеляційні скарги сторін не містять доводів щодо законно­сті рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення се­реднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому апеляційний суд не перевіряє законність рішення в цій ча­стині .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а відповідача - відхиленню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1   з 1987 року по 18.04.2006 року перебував у трудових відносинах з ТОВ ПТФ „Україна", працюючи на посаді кранівника.

Записи в трудовій книжці позивача про перевід на роботу в ТОВ „Родина" та БПФ „Агат" вчинені з порушення норм трудового законодавства та Інструкції по веденню трудових книжок. Проте суд правильно відмовив в позові про визнання їх „ недійсними, оскільки такі записи вчинялись та завірялись печатками юридич­них осіб, які не були притягнуті до участі в справі. Отже за­значені вимоги до відповідача заявлені безпідставно.

Судом встановлено, що в порушення вимог ст.47 КЗпП трудо­ва книжка в день звільнення 18.04.2005 року позивачу видана не була, тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги про зміну дати звільнення на 26.04.2005 року.

Задовольняючи вимоги  ОСОБА_1 про стягнення заборго­ваності по заробітній платі за період роботи з 1998 року по 2005 рік, судом враховано фактично відпрацьований час та час відпусток, використано відомості про нарахування заробітної плати, які направлялись роботодавцем до Пенсійного фонду Укра­їни, розмір заробітної плати за відповідний рік.

Суд правильно обчислив кількість календарних днів невико­ристаної відпустки на підставі особової картки позивача, в яку внесені всі записи про підстави, час та періоди наданих пози­вачу відпусток за весь період роботи в ТОВ ПТФ „Україна" (а.с.108). ОСОБА_1  не доведено, що ним у встановленому законом порядку оспорювались накази про надання йому відпусток без збереження заробітної плати в 1998,1999,2000 роках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., судом враховано характер та тривалість страждань позивача, завданих порушенням його трудових прав.

Рішення суду в зазначеній частині відповідає вимогам за­кону та обставинам справи, підстав для його скасування або зміни немає. Арифметичні помилки можуть бути виправлені судом 1 інстанції згідно з ст.219 ЦПК.

Що стосується рішення в частині відмови в позові про стя­гнення доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення, то ОСОБА_1  апеляційному суду надано докази про роботу в м. Коростень в період з квітня 2003 року по жов­тень 2004 року. Такі обставини підтверджуються довідкою БПФ „Агат" від 25.03.2006 року (а.с.162), яка орендувала в зазна­чений період кран у відповідача, показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 про роботу ОСОБА_1 на крані в м. Коростень.

Враховуючи наведене, позивач має право на отримання до­плати, встановленої Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи", але у розмірах, визначених постановою Кабінету Мі­ністрів України від 26.07.1996 року № 836.

Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосу­вання проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністер­ствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються поста­новами Кабінету Міністрів України, з врахуванням вимог ст. 87 Бюджетного кодексу України.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішен­ня суду в цій частині підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити вимоги ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на його користь за період з травня 2003 року по жовтень 2004 року доплату в розмірі 18 9 грн. (18x10,50).

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", ст.ст.209, 305, 307,309,313,316 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задо­вольнити частково, апеляційну скаргу ТОВ ПТФ „Україна" відхи­лити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 березня 2006 року скасувати в частині відмови в позові про стягнення доплати за роботу в зоні забруднення, ухваливши нове рішення.

Стягнути з ТОВ ПТФ „Україна" на користь ОСОБА_1   189 грн. доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду Украї­ни протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді