ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року Справа № 2а-0870/360/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Калашник Ю.В., суддів Артоуз О.О., Конишевої О.В.
при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,
за участю представників:
позивача – Савельєва О.О. (довіреність від 26.01.2011 №18);
відповідача – Кучугурного В.Ю. (довіреність від 01.11.2002 №030);
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельна інформаційна телевізійна система», м.Запоріжжя
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, м.Київ
про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельна інформаційна телевізійна система» (далі – ТОВ «КІТС», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі – відповідач), у якому просить визнати рішення відповідача від 03.11.2010 №1553 недійсним.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним. Пояснив, що у відповідача відсутні повноваження вирішення питання, які саме програми будуть включені до програмної послуги та вказувати перелік програм, які провайдер може надавати. Крім того вказує, що відповідач не має повноважень щодо встановлення максимальної кількості телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги. Зазначає, що програмне наповнення пакетів програм обирається провайдером програмної послуги самостійно та визначається виключно умовами договорів, укладеними позивачем з абонентами. Також пояснив, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.12.2008 №2347 та від 14.04.2009 №694 не є актами індивідуальної дії, а є нормативно-правовими регуляторними актами, які не оприлюднені та не зареєстровані у встановленому порядку, а тому не породжують жодних правових наслідків. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов від 04.02.2011 №10а/245. Зокрема пояснює, що проведеною перевіркою позивача встановлені порушення приписів чинного законодавства, а саме: трансляція позивачем 65 програм, у той час як ліцензією передбачається трансляція 60 програм, ретрансляція 17 програм, які не передбачені ліцензією та не ретрансляція передбачених ліцензією 14 програм. Зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та просить відмовити у задоволенні позову повністю.
На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.
Позивач є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії серії НР №0323-п строком дії з 23.08.2006 по 23.08.2016. У відповідності до додатку №7 до ліцензії позивач ретранслює 60 каналів, у тому числі пакет програм універсальної послуги у кількості 17 каналів та телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги у кількості 43 канали.
25.08.2010 посадовими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення проведено позапланову перевірку ТОВ «КІТС», за результатами якої складений акт позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії від 25.08.2010 №ПП /(ІІ)/Зп/ПС/10-07 (далі - акт).
Перевіркою встановлено та у акті зафіксовані порушення позивачем приписів ст. 42 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», а саме: кількість програм програмної послуги - 65 (аналоговий пакет), за ліцензією – 60; ретрансляція не передбачених ліцензією 17 програм (Футбол, ТВі, Eurosport, Меню-ТБ, UВС, НТН, М-2, Максі-ТБ, МТВ-Україна, Куй-ТБ, ТВ-XXI, RTVs, 1 автомобільний, АХN АсіFі, NGG, Совершенно секретно, Мультиманія), не ретранслюються передбачені ліцензією 14 програм (Перший діловий, Ентер-фільм, Ентер, Стайл-ТВ, Страна Советов, ТДК, ТVСі, Кіно, Планета-Спорт, Рамблер, Discovery civilization, Discovery science, 24 години, Спорт-2). Кількість програм, ретрансляція яких не відповідає ч. 2 ст.42 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (1 канал.Всемирная сеть, Ren-TV).
На підставі матеріалів перевірки та виявлених порушень відповідачем прийнято рішення від 03.11.2010 № 1553 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Кабельна інформаційна телевізійна система», у відповідності до якого вирішено:
визнати порушення ТОВ «КІТС», умов ліцензії в частині загальної концепції програм для ретрансляції та невиконання рішень Національної ради № 2347 від 23.12.2008 року «Про виконання провайдерами програмної послуги рішень Національної ради та статей 40, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»» та № 694 від 14.04.2009 року «Про інформацію щодо виконання рішення Національної ради від 05.11.2008 N 1870 «Про звернення ЗАТ «Первый канал. Всемирная сеть»»;
ТОВ «КІТС» оголосити попередження;
відповідно до п. б ст. 59 та ч. 2 ст. 75 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» зобов’язати ліцензіата ТОВ «КІТС» протягом місяця привести свою діяльність у відповідність до умов діючої ліцензії та чинного законодавства. Впродовж двох тижнів після цього надати до Національної ради звіт, завізований представником Національної ради у Запорізькій області через місяць після ухвалення цього рішення до Національної ради інформацію про його виконання ліцензіатом.
Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №538/97-ВР) Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Згідно ст. 3 Закону №538/97-ВР діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень.
Згідно ст. 17 Закону №538/97-ВР Національна рада в межах своїх повноважень приймає рішення, може розробляти відповідні положення, правила та інструкції, які затверджуються рішенням Національної ради, організовує та контролює їх виконання, видає рекомендації. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання на території України. Національна рада може разом з органами виконавчої влади видавати спільні акти.
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України регулює Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 №3759-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №3759-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №3759-ХІІ ліцензія провайдера програмної послуги - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати програмні послуги з використанням ресурсу багатоканальних телемереж. Програмна послуга - формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах.
Як встановлено приписами до ч. 2 ст. 39 Закону №3759-ХІІ для розповсюдження телерадіопрограм та передач у багатоканальній телемережі суб'єкти господарювання повинні отримати відповідну ліцензію Національної ради.
Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону №3759-ХІІ право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно:
а) телерадіоорганізації, що отримали ліцензії на мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до вимог статті 23 цього Закону;
б) суб'єкти господарювання, яким Національна рада видала ліцензію провайдера програмної послуги.
Частиною 5 ст. 39 Закону №3759-ХІІ встановлено, що провайдери програмної послуги використовують багатоканальну телемережу на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та відповідної угоди з оператором багатоканальної телемережі.
Провайдер програмної послуги може розпочинати свою діяльність з моменту отримання ліцензії і затвердженого Національною радою складу пакета (пакетів) універсальної програмної послуги (ч.10 ст.39 №3759-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №3759-ХІІ заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються:
а) загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції;
б)документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.
Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення (ч.4 ст.40 №3759-ХІІ).
Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону №3759-ХІІ за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення:
а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги;
б) про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.
Тобто, враховуючи вищевикладені норми, суд дійшов висновку, що відповідач видає ліцензію провайдера програмної послуги за результатами розгляду заяви та наданих до неї документів, при цьому загальна концепція програм для ретрансляції складається позивачем самостійно.
Рішенням Національної ради від 08.10.2008 №1741 затверджене положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги» (далі- Положення).
Відповідно до ч. 4 Розділу 1 цього Положення у разі виникнення підстав для внесення змін до ліцензії ліцензіат повинен надати до Національної ради заяву з інформацією про зміни.
Судом встановлено, що позивачем отримана ліцензія із чітким зазначенням кількості та найменувань каналів для ретрансляції. Дія вказаної ліцензії – до 23.08.2016. Із матеріалів справи вбачається, що відповідної заяви з інформацією про зміни до ліцензії та отримання нової ліцензії позивач до Національної ради не подавав.
Згідно з ч. 2 Розділу 3 Положення у разі виникнення в процесі діяльності ліцензіата змін у відомостях, що містяться в його ліцензії, він зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту виникнення цих обставин подати до Національної ради заяву про внесення відповідних змін до ліцензії.
17.02.2009 Національною радою прийнято рішення №203 «Про внесення змін до Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги».
Відповідно до цього рішення Національна рада внесла зміни до Положення, а саме:
- в додатках 1, 2, 3 до Положення додати текст „ресурс багатоканальної телемережі-каналів";
- доповнити Положення додатком щодо переліку документів на видачу ліцензії провайдера програмної послуги, згідно з додатком 1 до цього рішення;
- в частині змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги, згідно з додатком 2 до цього рішення;
- додаток 5 до цього рішення вважати недійсним.
20.01.2010 Національна рада прийняла рішення № 2 «Про відновлення дії Інструкції про видачу, продовження, переоформлення таї видачу дубліката ліцензії провайдера програмної послуги, яким скасувала п. 2 рішення Національної ради від 08.10.2008 №1741 «Про затвердження Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги», додатки до нього та рішення Національної ради від 17.02.2009 №203 «Про внесення змін до Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги». В додатку 6 цього рішення зазначається загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону №3759-ХІІ право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги.
Згідно з ч. 5 ст. 42 провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережі відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачень надавати у складі програмної послуги.
Із матеріалів справи вбачається та представником позивача не заперечується, що ТОВ «КІТС» ретранслювало кількість програм програмної послуги – 65 каналів, у той час як ліцензією передбачена ретрансляція 60 каналів, ретранслянслювало не передбачених ліцензією 17 програм та не ретранслювало передбачені ліцензією 14 програм.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та винесене відповідачем у межах наданих його законодавством повноважень.
Щодо твердження представника позивача, що рішення Національної ради від 23.12.2008 №2347 та від 14.04.2009 №694 прийняті із порушенням закону, а тому застосуванню не підлягають, то суд вважає таке твердження необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону №3759-ХІІ єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган.
Відповідно до п. 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстрі нормативно-правових актів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2001 №376, акти Національної ради не підлягають державної реєстрації.
Крім того, у листі Міністерства юстиції України від 20.06.2008 №313-08-24 зазначено, що Національна рада не належала до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Що стосується офіційного оприлюднення актів Національної ради, то відповідно до ст. 24 Закону України №538/97-ВР усі рішення Національної ради оприлюднюються, проте чинним законодавством не визначено спосіб оприлюднення та не встановлено, що воно повинно бути офіційним та не вказано на обов’язковість опублікування.
Ураховуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначені рішення Національної ради є обов’язковими для виконання, а твердження представника позивача про їх прийняття із порушенням закону таким, що не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 01.03.2011.
Головуючий суддя Ю.В.Калашник
Суддя О.О.Артоуз
Суддя О.В.Конишева