Справа № 22/986                 Головуючий у 1 інстанції: Куліченко М.В.

Категорія - 13                                 Доповідач: Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Худякова A.M.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю адвоката ОСОБА_3 сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі циві­льну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року, -

встановив   :

в жовтні 2005 року позивач звернувся з позовом про визнан­ня договору дарування жилого , будинку недійсними та відшкоду­вання моральної шкоди. Він зазначав, що йому на праві власнос­ті належав жилий будинок по АДРЕСА_1. Він домовився з відповідачкою про продаж цього будинку за 3500 до­ларів США, проте щоб менше платити мита, 17.08.2001 року було укладено договір дарування. ОСОБА_2 зобов'язувалась сплатити кошти частками до 17.06.2004 року. Посилаючись на те, що фактично вони мали на увазі договір купівлі-продажу будин­ку, просив визнати договір удаваною угодою, розірвати договір купівлі-продажу, повернути йому будинок, а відповідачку висе­лити. Крім того, внаслідок невиконання умов договору та непо­вернення своєчасно грошей, він був позбавлений можливості ними користуватись, йому завдані моральні страждання, які оцінив у 5000 грн. В ході розгляду справи уточнив вимоги та просив стя­гнути з відповідачки недоплачену суму коштів за договором ку­півлі-продажу в розмірі 14 608 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року позов задоволено частково. Визнано недійсними дого­вір дарування жилого будинку  АДРЕСА_1, укладений 17.08.2001 року між представниками позивача ОСОБА_4 та представником малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_2. Визнано, що під виглядом договору дарування будинку сто­рони фактично уклали договір купівлі-продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   14 608 грн. вартості придбаного будинку. В решті вимог відмовлено за безпідставніс­тю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмо­ву в позові. Апелянт зазначає, що суд допустив порушення норм матеріального права, не дав належної оцінки доказам в справі показанням свідків, які є родичами позивача), не врахував, що вона понесла витрати на поліпшення стану будинку, його газифі­кацію, ремонт та не застосував строку позовної.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задо­воленню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1  був власни­ком будинку АДРЕСА_1.  17.08.2001 року між його представником ОСОБА_4, яка діяла на підставі до­ручення та представником малолітньої ОСОБА_2 (18.Об.1993 року народження) - відповідачкою був укладений договір дару­вання зазначеного будинку.

Судом встановлено, що фактично сторони мали на меті прихо­вати договір купівлі-продажу будинку з наміром сплатити при його укладенні менший розмір державного мита. Такі обставини стверджуються поясненнями позивача та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які під­твердили, що ОСОБА_1 продавав будинок, з ОСОБА_2 в них були добрі, сусідські відносини, вони довіряли один одному. Свідки також підтвердили про часткове виконання відпо­відачкою договору купівлі-продажу спірного жилого будинку та передачу грошей ОСОБА_2 позивачу. Суд дав належну оцін­ку цим обставинам та правильно визнав договір дарування будин­ку на підставі ч.2 ст.58 ЦК України удаваною угодою.

Позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише в 2004 році, коли ОСОБА_2 припинила виплату коштів за будинок.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильне застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1.01.2004 року, то таке помил­кове застосування судом норм матеріального права не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки застосований судом закон регулює аналогічні правовідносини за нормами ЦК, який діяв на час виникнення спірних відносин (ч.2 ст.58 ЦК в редакції 1963 року).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка по­ліпшила стан будинку, газифікувала його, правового значення для вирішення даного спору не мають.

Враховуючи викладене, рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 307,308,313-315,317,319 ЦПК України, суд -

ухвалив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити. Рішення Коростенського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та мо­же бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий      Судді