АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Градовського Ю.М.,
Черевка П.М.,
при секретарі Тегляєвій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,-
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи свій позов тим, що 16.07.2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідачка позичила у неї 15000 доларів США та зобов’язалася повернути борг 01.08.2009 року. У зв’язку з тим, що відповідачка в строк не повернула борг 01.01.2009 року договір було продовжено до 31.12.2009 року. Через невиконання зобов’язання за договором позики, після закінчення і додаткових строків, позивачка просила стягнути у судовому порядку суму позики у гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ долара США до гривні станом на 01.12.2010 року – 119070 грн., а також судові витрати. ОСОБА_2 позов не визнала, звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним з підстав, передбачених статтями 233 та 1051 ЦК України, мотивуючи тим, що розписка є безгрошовою, договір позики був укладений під впливом тяжкої для неї обставини та на невигідних умовах.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким зустрічну позовну заяву задовільнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, та відмовляючи у задоволенні зустричного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які наводила ОСОБА_2 та встановлені судом не можуть бути визнані тяжкими у розуміні статтей 233 та 1051 ЦК України, під впливом яких вона була вимушена укласти договір позики. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про безгрошовість укладеного договору позики, а також ОСОБА_2 протягом тривалого часу не оспорювала цей договір, та лише після подання позову ОСОБА_3 почала заперечувати його за безгрошовістю.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 16.07.2008 року між сторонами був укладений договір позики, про що свідчить розписка (а.с.6) відповідно до якого ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_3 15000 доларів США під 3 % річних - з виплатою щомісячно 450 доларів США, та зобов’язалася повернути вказаний борг 01 серпня 2009 року; через невиконання зобов’язання строк повернення позики було продовжено двічі. Свої підписи у борговій розписці сторони не заперечували, але ОСОБА_2 заперечувала щодо отримання коштів по цій розписці, зазначаючи, що вона була написана під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, на підтвердження своїх доводів послалася на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.1051 ЦК України, якщо договір має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, під тяжкими обставинами правочину вчиненого особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, такі як важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім’ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини. Для усунення чи пом’якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Але як вбачається із зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 під тяжкими обставинами та вкрай невигідними для себе умовами зазначає боязнь втратити нежитлову будівлю (крамницю), яку вона планувала придбати, суму задатку у розмірі 3000 доларів США, що було передана у виконання договору купівлі продажу, та 5000 доларів США, що були витрачені нею для подготовки документів та оформлення договору купівлі продажу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, які наводила ОСОБА_2 та встановлені судом не можуть бути визнані як тяжки, під впливом яких вона була вимушена укласти договір позики, а тому зробив правильний виснок про необхіднісь відмовити їй у задоволенні позовних вимог.
Суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що письмова розписка може вважатись належним доказам укладення між сторонами договору позики, а наявність у ОСОБА_3 боргової розписки є доказом невиплаченого ОСОБА_2 боргу за договором позики.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області:
І.А. Артеменко
П.М. Черевко
Ю.М. Градовський