Справа 22/910 Категорія 44

Головуючий у суді 1 інст.:Гулак Н.А. Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

РІШЕННЯ   Іменем   України

19 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого : судді Франовської К.С.

суддів : Широкової Л.В., Товянської О.В.

при секретарі :

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивіль­ну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання   за апеляційною скаргою ОСОБА_3  в інте­ресах   ОСОБА_2   на рішення Богунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 02 березня 2006 року,

встановив :

В лютому 2004 року ОСОБА_4  звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що він безпідставно не виконує умови договору довічного утримання, укладений між сторонами в жовтні 1994 року. Тому просила цю угоду розірвати.

Під час розгляду справи в   ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_4  померла.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира Житомирської об­ласті від 17 січня 2005р, визнано ОСОБА_1  правонаступником ОСОБА_4.  Рішенням Богунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 02 березня 2006р, розірвано договір довічного утримання між ОСОБА_4  та ОСОБА_2,  укладений 04.10.1994р. та посвідчений державним нотаріусом II Житомирської нота­ріальної контори, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у позові.На порушення вимог закону суд після припинення договору довічного утри­мання в зв'язку зі смертю відчужувача, суд прийняв рішення про його ро­зірвання.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, в жовтні 1994 року ОСОБА_4 укла­ла з ОСОБА_2, договір довічного утримання, за яким відповідач при­ймав на себе зобов'язання по догляду та утриманню за нею (а.с.6).

В своїй позовній заяві у 2004 році вона зазначала, що на протязі року (перед зверненням до суду) ОСОБА_2, перестав її відвідувати та нада­вати допомогу.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2, останнім часом намагався продовжувати здійснювати догляд, проте внаслідок погіршення стосунків, відчужувач від допомоги відмовлялась. В березні 2004 року  ОСОБА_4  склала заповіт на ОСОБА_1, яка проживала в іншому на­селеному пункті - Андрушівському районі Житомирської області, а в червні того ж року вона померла.

Відповідно до ч.2 ст.756 ЦК України у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Апеляційний суд вважає, що тривалість періоду виконання відпові­дачем умов договору (майже 10 років) дають право залишити за ним право власності на 1/2 частину майна відчужувача.

За таких обставин Апеляційний суд змінює рішення суду першої ін­станції та залишає за ОСОБА_2  право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1. В решті рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст.ЗОЗ,307,311,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд,

рішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити част­ково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира Житомирської об­ласті від 02 березня 206 року змінити. Залишити за  ОСОБА_2  право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1. В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох міся­ців з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду.

Головуючий