Справа 22/1361 Категорія 29

Головуючий у суді 1 інст.:Коломієць О.С. Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

РІШЕННЯ Іменем   України

19 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого : судді Франовської К.С.,

суддів : ШироковоїЛ.В., Товянської О.В.

при секретарі : Калинець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивіль­ну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/8 частини квартири, вселення та встановлення порядку користування жилим приміщеннямза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 28 квітня 2006 року,

встановив :

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час шлюбу з відповідачем за договором купівлі-продажу від 03 червня 1997 року придбали ³А квартири  АДРЕСА_1. В червні 2001 року через негідну поведін­ку чоловіка вона з дітьми вимушена була покинути це житло. З 2002 по 2004 роки знаходилась у місцях позбавлення волі. Після повернення дізна­лась, що колишній чоловік, отримавши свідоцтво про розірвання-шлюбу виписав її з квартири, купленої за спільні кошти. Відповідач безпідставно відмовляється визнати за нею право на половину від придбаної частини, перешкоджає у користуванні цим житлом. Вважає, що строк звернення до суду не пропустила.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира Житомирської області від 28 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про ви­знання права власності на 3/8 ід.ч. квартири відмовлено за пропуском строку позовної давності. В позові ОСОБА_1  про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  ставить питання про скасування рішення та задоволення її позовних вимог. Шлюб між сторонами розірвано у липні 2002 року, а тому вона строк звернення до суду не пропустила, ін­шого житла, крім спірного у неї немає.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка про порушення свого права дізналась у червні 2001 року, коли пішла зі спірної квартири, а тому пропустила строк звернення до суду.

Проте такий висновок є помилковим.

Як видно з матеріалів справи, сторони під час шлюбу придбали 3/4 ча­стини квартири АДРЕСА_1. В вересні 2000 року шлюб між сторонами розірвано. З вересня 2001 року по жовтень 2004 року позивачка знаходилась у місцях позбавлення волі.

Відповідно до ст. 22,28,29,44 Кодексу про шлюб та сім'ю шлюб вва­жається припиненим з моменту реєстрації розлучення о органах запису ак­тів громадянського стану. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється три­річний строк позовної давності. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що свідоцтво про розірвання шлюбу відповідач отримав у липні 2002 року (а.с.36). Після повернення з місць позбавлення волі позивачка дізналась, що в серпні 2002 року колишній чоловік виписав її зі спірної квартири.

Тому не можна вважати, що позивачка пропустила строк звернення до суду. Іншого житла, крім спірної квартири у неї немає.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути про­типравно позбавлений права власності. Право приватної власності є непо­рушним.

Згідно Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнарод­ного права (ст.1).

За таких обставин Апеляційний суд скасовує рішення суду та ухва­лює нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 - визнає за нею право власності на 3/8 частини АДРЕСА_1, вселяє її у це житло та встановлює порядок користування жилим приміщенням, виділивши їй у користування меншу жилу кімнату площею 15,9 м², а ОСОБА_2 виділяє жилу кімнату площею 17,4 м²із вра­хуванням того, що його частка у спірній квартирі є більшою - 5\8ід.ч., за­лишивши підсобні приміщення у спільному користуванні. Позовні вимоги ОСОБА_1  взаємопов'язані і є похідними від права власності на спірне житло.

Керуючись ст.ст.309,313,314,316 ЦПК України, Апеляційний суд -

рішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира Житомирської об­ласті від 28 квітня 2006 року скасувати.

Визнати за  ОСОБА_1  право власності на 3/8 ід.ч. квартири АДРЕСА_1. Вселити її в дану квартиру та встановити порядок користування квартирою, виділивши  ОСОБА_1  жилу кімнату «5», площею 15,9м², ОСОБА_2 виділити жилу кімнату «6», площею 17,4м². Підсобні приміщення залишити у спільному користуванні.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду.

Головуючий :

Суддів