справа №1-3/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7 лютого 2011  року       Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого                    -  судді Соколова О.О.,

при секретарі                    -  Грабовець К.Ф.,

з участю прокурора              -  Червонюка В.М.,

адвокатів          -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня кримінальну справу  за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городня, Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта загальна середня,  одруженого,  пенсіонера, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З 1990 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли неприязні відносини.

8 червня 2005 року близько 10 годин на вулиці Піонерській  ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_4 та з метою побиття взяв лівою рукою за сукню ОСОБА_4 , а правою вдарив її  по голові. При падінні ОСОБА_4 в руці ОСОБА_3 . залишилось частина сукні ОСОБА_4 та золотий ланцюжок вартістю 1196 грн. з золотим хрестиком вартістю 296 грн..

На прохання ОСОБА_4 віддати ланцюжок , ОСОБА_3 нічого не сказавши пішов з місця події.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вину не визнав і показав, що він в 2005 році працював пасічником в Городнянському лісництві . Пасіка лісництва та його особиста пасіка стояла в селі Кузнічи Городнянського району , де він постійно знаходився .

8 червня 2005 року він весь день знаходився на пасіці і нікуди не відлучався і з ОСОБА_4 не зустрічався. В цей день його син , ОСОБА_5, привіз на пасіку бджоломаток , при цьому були присутні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким він давав бджоломаток.

Вважав , що ОСОБА_4 переслідує його  і його сім’ю  та вимагає з нього гроші.

Просив справу відносно його закрити за відсутністю події злочину.

Однак вина ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілої та свідків.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що з ОСОБА_3 у неї з 1990 року неприязні відношення з приводу оплати роботи по опаленню її будинку.

З цього приводу у 2003 році та в 2004 році  ОСОБА_3 двічи побив її, з цього приводу вона не зверталась до Городнянського РВ УМВС та до суду.

 8 червня 2005 року близько 10 години вона йшла по вул.. Піонерській , щоб купити цегли для власного господарства.

В цей час її зустрів ОСОБА_3 одною рукою взяв її за сукню ,а другою рукою вдарив в обличчя . Від удару вона впала на землю, в результаті чого ОСОБА_3 відірвав частину сукні та зірвав золотий ланцюжок з хрестиком, які подарували їй її сини.

Коли ОСОБА_8 , який йшов позаду неї,  хотів допомогти їй , то ОСОБА_3 викрутив йому пальці на руці, з приводу чого він звертався до лікарні.

Через деякий час до місця події підійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Вона просила ОСОБА_3 віддати ланцюжок, але він нічого не сказавши пішов з місця події.

      З цього приводу вона особисто зверталась до начальника Городнянського РВ УМВС ОСОБА_11, він пообіцяв допомогти їй .До чергової частини РВ У МВС з заявою не зверталась, до лікарні також не зверталась.

Вона неодноразово зверталась до дружини ОСОБА_3 та до його особисто з вимогою повернути золотий ланцюжок, вони обіцяли заплатити за ланцюжок гроші.

У серпні 2007 року ОСОБА_3 знову побив її , вимагаючи , щоб вона забула за ланцюжок і нікому про цей випадок не розповідала.

Тоді вона звернулась з заявою до Городнянського РВУМВС , а потім зі скаргою приватного обвинувачення до суду.

 Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 по ст..125 ч.2 КК України закінчилась примиренням , за побиття ОСОБА_3 сплатив їй 1000 грн.

 Потім вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , яки були заподіяні ним протиправним заволодінням золотого ланцюжка та хрестика.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області в частині стягнення матеріальної шкоди було задоволено в повному обсязі , а в частині відшкодування моральної шкоди частково.

  Просила позов задовольнити і покарати ОСОБА_3 відповідно до закону.

      Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 8 червня 2005 року близько 10 годині він йшов по вул.. Піонерській , щоб взнати про купівлю будинку, попереду його, метрів 8-15, йшла ОСОБА_4.

 На зустріч ОСОБА_4 йшов ОСОБА_3 і коли вони зустрілись , то ОСОБА_3 лівою рукою взявся за сукню ОСОБА_4 правою рукою вдарив ОСОБА_4 по голові та порвав сукню та золотий ланцюжок . Він бачив у руці ОСОБА_3 частину сукні ОСОБА_4 та ланцюжок.

 Коли він намагався допомогти ОСОБА_4, ОСОБА_3 викрутив йому пальці на руці, з приводу чого він звернувся до Городнянської ЦРЛ, потім до Городнянського РВУМВС, а затім в суд.

   Незабаром до них підійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

 ОСОБА_4 вимагала у ОСОБА_3 , щоб він віддав ланцюжок , але ОСОБА_3 пішов з місця події, забравши з собою ланцюжок.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона в червні 2005 року ,точної дати не пам’ятає ,разом з співмешканцем ОСОБА_10 , йшла по вул..Піонерській в м. Городня до Городнянської школи –інтернат, щоб влаштуватись на роботу до літнього дитячого табору.

 З переду них йшов ОСОБА_8 , а ще далі попереду йшла ОСОБА_4.

Потім вона побачила , що ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_3 та вдарив її по голові рукою та порвав їй сукню та зірвав золотий ланцюжок . Вона зробила такий висновок, коли підійшла ближче, то побачила в руці ОСОБА_3 частину сукні ОСОБА_4 та золотий ланцюжок. Вона також бачила , що у ОСОБА_4 порвана сукня. Коли ОСОБА_8 намагався допомогти ОСОБА_4, ОСОБА_3 викрутив йому пальці на руці.

ОСОБА_4. вимагала у ОСОБА_3 повернути ланцюжок , але він повернувся поклав ланцюжок до кишені і пішов в сторону центру міста.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав ,що в червні місяці 2005 року він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 йшли по вулиці Піонерській, що в місті Городня до Городнянської школи-інтернат, де ОСОБА_9, хотіла влаштуватись на роботу.

   Попереду них йшов ОСОБА_8 , а ще попереду йшла ОСОБА_4.

 Далі він побачив, що ОСОБА_4 зустрілась з ОСОБА_3 і ОСОБА_3 взяв рукою за комір сукні і вдарив рукою по голові ОСОБА_4 , від чого та впала на землю, в руці у ОСОБА_3 залишилось частина сукні ОСОБА_4 та золотий ланцюжок.

  Коли ОСОБА_8 намагався допомогти ОСОБА_4 , то ОСОБА_3 викрутив ОСОБА_8 пальці на руці.

 ОСОБА_4 вимагала від ОСОБА_3 віддати ланцюжок, але ОСОБА_3 ні чого не кажучи пішов в сторону центра міста.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона разом з ОСОБА_4 торгувала на ринку м.Городні і добре її знає.

Вона бачила на шії ОСОБА_4 золотий ланцюжок та хрестик. Якось при зустрічі з ОСОБА_4 вона побачила, що ланцюжок відсутній  і вона попитала про це ОСОБА_4.  відповіла їй, що ланцюжок відібрав у неї ОСОБА_3.

Після цього вона бачила , що на вулиці Шевченка в м. Городні ОСОБА_3 побив ОСОБА_4, при цьому він казав , щоб вона нікому не казала про ланцюжок.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що в 1998 році він разом з братом ОСОБА_14 купили на день народження матері ОСОБА_4 золотий ланцюжок , а згодом і золотий хрестик, дані речі вони купляли на ринку м.Городня .

Про те ,що ОСОБА_3 побив матір , він дізнався наступного дня, він запропонував матері допомогу, але мати сказала ,що розбереться у всьому сама.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав , що працює лісничим Городнянського лісництва .

В 2005 року в лісництві працював ОСОБА_3 пасічником .

В 2005 році пасіка лісництва знаходилась літом в с. Кузнічи Городнянського району.

Він особисто періодично перевіряв роботу пасічника ОСОБА_3, були випадки відсутності його на роботі і 24.11.2005 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи за прогули.

 Свідок ОСОБА_16 показала в судовому засіданні, що вона з 1999 року працює  в  ДП «Пасс»ТОВ «Снайп»і використовувала бірки золотих виробів, наданих їй для огляду. Взагалі підприємство не виготовляє виробів з золота а переробляє одні вироби з золота в інші.

В 1998 році підприємство не здійснювало виробництво та реалізацію золотих виробів.

Щодо показань свідків: ОСОБА_5., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_19.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в літку 2005 року пасіка лісництва, де працював пасічником його батько,ОСОБА_3 , знаходилась в с. Кузнічи Городнянського району. Він допомагав батьку в роботі. Пам’ятає, що 7 червня 2005 року йому додому зателефонував його батько і сказав йому, щоб він забрав з пошти бжоломаток і привіз на пасіку.

           8 червня 2005 року він отримав на пошті бжоломаток і відвіз їх в с.Кузнічи на пасіку до батька. Коли він привіз бжоломаток , то на пасіці бачив ОСОБА_6 та ОСОБА_7, це було до обіду.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала , що її чоловік ОСОБА_3 в 2005 році працював пасічником в Городнянському лісництві, пасіка в літку стояла в с.Кузнічи Городнянського району і чоловік постійно знаходився на пасиці і дуже рідко приїздив додому.

8 червня 2005 року її син,ОСОБА_5, отримав на пошті бджоломаток і відвозив бджоломаток на пасіку її чоловіка.

 Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що в 2004-2005 роках пасіка ОСОБА_3 стояла на садибі її батька ОСОБА_19 , вона стояла з травня по серпень місяць.

    Більшисть часу ОСОБА_3 знаходився на пасиці. В 2005 році син ОСОБА_3 , ОСОБА_5, привозив на пасіку бжоломаток, точної дати вона не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав , що в 2005 році він тримав в особистому господарстві пасіку і заказував через ОСОБА_3 бджоломаток.

  5 червня 2005 року йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб він приїхав 8 червня 2005 року на пасіку і отримав бджоломаток.

   Він 8 червня 2005 року о 9 годині приїхав в с. Кузнічи на пасіку ОСОБА_3 , де отримав бджолматок, які привіз на пасіку син ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Цей день йому запам’ятався  тому , що в той день було день народження його доньки.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він з 2005 року займається розведенням бджіл , через ОСОБА_3 заказував бджоло маток.

8 червня 2005 року він отримав від ОСОБА_3 на його пасиці в с.Кузничі бджоло маток, про що є запис в особистому журналі пасічника.

 Бжоломаток на пасіку привіз того ж дня ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав , що в 2005 року майже все літо пасіка ОСОБА_3 стояла поруч з його городом і він бачив , що ОСОБА_3 постійно знаходився на пасиці.

До показань вказаних свідків суд відноситься критично, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_17 не давали таких показань на досудовому слідстві і зміна показань в судовому засіданні виникла разом з захисною версією ОСОБА_3, яка спростовується зібраними по справі доказами і суд розцінює показання зазначених свідків , як спробу допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності.

 Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не допитувались на досудовому слідстві і враховуючи тривалий час який минув з часу події , вони могли помилятись стосовно дня та часу знаходження на пасиці ОСОБА_3.

Крім того дані показання не підтверджуються іншими доказами по справі.

 Суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , так як вони підтверджуються іншими доказами по справі.

 Згідно акта судово-медичного дослідження від 29.02.09 року встановлено ,що дійсно ОСОБА_8 звертався до Городнянської ЦРЛ з приводу одержаної травми правої кисті руки отриманої в цей день на вул.. Піонерський в м. Городня при спробі оборонити жінку від незаконних дій ОСОБА_3 (Т.2 а.с.29-30).

Відповідно до рішення Апеляційного суду Чернігівської області  від 14 січня 2009 року  з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 було стягнуто матеріальну та моральну шкоду , яка була заподіяна протиправним заволодінням золотими виробами  в червні 2005 року. (Т.2 а.с. 31-32).

 Згідно постанови Городнянського райсуду від 21 листопада 2007 року  , мотивом побиття ОСОБА_4 ОСОБА_3 31 серпня 2007 року було вимагання ОСОБА_3 про нерозголошення ОСОБА_4 відомостей про протиправне заволодіння ним золотими виробами ОСОБА_4 (Т.1 а.с.18). Дані: постанова Городнянського райсуду  та рішення Апеляційного суду Чернігівської області ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 не оскаржувалися.

Показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,ОСОБА_24 суд не враховує при ухваленні вироку, так в їх показах відображені події за періоди , які не відносяться до подій , які є предметом судового розгляду.

Дії ОСОБА_3 не вірно кваліфіковані на досудовому слідстві за ч.2 ст.186 КК України.

Відкрите викрадення ОСОБА_3 золотих виробів, які  належать ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження на судовому слідстві.

   Стосовно застосування ОСОБА_3 насильства з метою заволодіння майном ОСОБА_4 визиває сумнів , так як обвинувачення основано на протирічивих показів свідків відносно такого застосування насильства та протирічить наведеним по справі доказам та матеріалам справи.

ОСОБА_4 в 2005 році до медичних установ не зверталась з приводу отримання тілесних ушкоджень , що підтверджується випискою з медичної картки (Т.1 а.с.81), тому  судово-медичне обстеження не проводилось.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.90 року  Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ  і постановлення вироку (П.23) Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Злочин , передбачений ч.2 ст.186 КК України є тяжким злочином, а злочин ,передбачений ч.1 ст. 186 КК України середньої тяжкості.

Як вбачається з досліджених доказів ОСОБА_3 з метою побиття ОСОБА_4 , взяв її однією рукою за комір сукні , а другою вдарив по голові, при падінні ОСОБА_4 в руці ОСОБА_3 залишилось частина сукні ОСОБА_4 та золотий ланцюжок з хрестиком На вимагання ОСОБА_4 віддати ланцюжок , ОСОБА_3 не віддав його і пішов з місця події.

Невизнання вини ОСОБА_3 суд розцінює ,як захісну версію , яка спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

   При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує , що він раніше не судимий , позитивно характеризується , його стан здоров’я його вік .

   Злочин , передбачений ч.1 ст.186 КК України  відноситься до категорії  середньої тяжкості , а враховуючи те ,що з дня вчинення ОСОБА_3злочину  минуло більш як п’ять років , він підлягає звільненню від покарання ,відповідно до ст..49 КК України та положень ст..7-1 , ст. 11-1 КПК України  і згідно до положень ст..335 ч.6 КПК України у випадку , якщо підсудний визнається винним , але звільняється від відбування покарання , суд має зазначити  про це в регулятивній частині вироку.

По справі ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2824,40 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_4 позов підтримала та пояснила , що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області їй було відшкодовано частково  матеріальну шкоду , але не було враховано підвищення цін на золото.

Моральну шкоду мотивувала тим ,що вона не могла реалізувати своє право на непорушність права власності, та втратою майна відчувала душевні страждання.

ОСОБА_3 позов не визнав.

Вислухавши пояснення та вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов задоволенню не підлягає.

Згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області  від 14 січня 2009 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди було задоволено в повному обсязі , згідно заявлених позовних вимог , в сумі 1492 грн, а в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково в сумі 200 грн.

ОСОБА_4 звернулась з позовом з таких же підстав, а посилання на подорожчання золота на даний час не є підставою для задоволення позовних вимог.

Речові докази:три диски з аудіо записами судових засідань по цивільним справам та копії бірок з золотих виробів , що зберігаються в матеріалах справи, залишити в матеріалах справи.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, слід залишити без змін - підписку про невиїзд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  11-1,323 -325 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Згідно ст..49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3  до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Речові докази: три диска аудіозаписів судових засідань по цивільним справам та копії бірок золотих виробів, які зберігаються в матеріалах справи , залишити в матеріалах справи.

На  вирок   може  бути  подана  апеляція  до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення

Суддя:                                                              Соколов О.О.