Справа № 0907/2-7/11 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Островського Л.Є.,
секретарів судового засідання Попович Л.І., Уєвич Р.Б.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Івано-Франківського МВК, ЗАТ «Прикарпатбуд»(БУ «Промбуд –2»), ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним ордеру та вселення, за позовом управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за позовом ОСОБА_10 до ЖЕО № 6, ОСОБА_11, ОСОБА_3 про вселення, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Івано-Франківського МВК, ЗАТ «Прикарпатбуд», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним ордера № 176 від 06.10.2006 року виданого Івано-Франківським МВК, виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їхніх синів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 із житлового приміщення № 23-а в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_14 в житлове АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 працював механіком у Будівельному управлінні «Промбуд –2», яке пізніше реорганізоване в ЗАТ «Прикарпатбуд»та перебував на черзі на отримання житла з 24.03.1992 року під № 98 (що підтверджується довідкою ЗАТ «Прикарпатбуд»від 01.11.2006 року). ОСОБА_3 на склад сім»ї 4 особи було видано Розпорядження комбінату «Івано-Франківськпромбуд»№ 0123 від 01.04.1996 року на зайняття квартири № 24 (номер кімнати 24 згідно довідки ЖЕО № 6 від 25.12.2006 р. за № 929 змінено внаслідок перепланування квартир попереднім власником на № 23-а) в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1. Житлова площа даної квартири становить 87, 19 кв. м. Станом на 1996 рік власником гуртожитку і розпорядником житлової площі у ньому було ЗАТ «Прикарпатбуд». Місцезнаходження квартири ОСОБА_3 вказав адміністратор гуртожитку.
Відповідно до угоди на проведення реконструкції частини І-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 від 01.04.1996 року укладеної між ЖПП «Івано-Франківськбуд»та БУ «Промбуд-2»позивачем ОСОБА_3 за свій кошт проводилась реконструкція даної квартири, що була ним частково виконана на момент вселення в дану квартиру сім»ї відповідача ОСОБА_6 під час тимчасової відсутності у ній позивачів.
Пунктом 5 даної угоди передбачено, що після закінчення реконструкції на вказану квартиру оформляється в Івано-Франківському міськвиконкомі ордер на ім"я ОСОБА_3
Також позивач зазначив, що робота по проведенню реконструкції здійснювалась за його кошти і з його матеріалів. Проект перепланування квартири також виготовляв позивач, ним збирались дозволи різних наглядових установ, зокрема: відділу державного пожежного нагляду, міської санітарно-епідеміологічної станції та ін.
Починаючи з квітня 1996 року ним вчасно та в повному обсязі проводилась оплата житлово-комунальних послуг за квартиру. Однак в кінці жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_6 зі своєю сім"єю всупереч фактичному проживанню в ній позивачів вселився, помінявши замок в кімнату № 23-а (колишня № 24) в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1, мотивуючи своє вселення наявністю в нього ордера.
Позивач вважає, що даний ордер є недійсний, оскільки виданий на зайняте житлове приміщення, ордер виданий на дві кімнати площею 23, 4 кв м, а в приміщенні № 23а, яке позивач реконструював і займав, відсутні кімнати, які в сукупності мають таку площу.
Таким чином ОСОБА_3 та його сім»ю було незаконно виселено із займаного житлового приміщення та позбавлено права на користування ним. Крім того в кімнаті № 42, в якій прописана сім’я ОСОБА_3 адміністрацією гуртожитку було поселено сім"ю ОСОБА_10, який теж перебував у трудових відносинах з КП «Івано-Франківськпромбуд».
Просить позов задоволити, визнати недійсним ордер № 176 від 06.10.2006 року виданий Івано-Франківським МВК ОСОБА_6 та членам його сім"ї на кімнату № 23-а в гуртожитку по АДРЕСА_1, прийняти рішення про його вселення у дане житлове приміщення, визнати за ними право на користування цим житловим приміщенням та зобов’язати МВК видати його сім»ї ордер на квартиру № 23-а площею 87, 19 кв. м.
Позов УЖКГ до ОСОБА_3 про виселення їх сім»ї з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відповідачі ОСОБА_3 не визнали.
Відповідач ОСОБА_6 заперечив проти вимог ОСОБА_3 мотивуючи тим, що розпорядження № 0123 від 01.04.1996 року, на яке посилається позивач не являється документом на квартиру, так як воно немає всіх необхідних реквізитів. Крім того відповідач вказує, що єдиною підставою для вселення є тільки ордер.
Також відповідач зазначив, що його сім»я з чотирьох осіб згідно ордера Івано-Франківського МВК від 06.10.2006 року заселилася в кімнату № 23-а і з 11.10.2006 року там проживає, а тому вважає позов ОСОБА_3 до нього безпідставним і просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Івано-Франківського МВК заперечив проти позову ОСОБА_3, зазначив про законність видачі ордера Івано-Франківського МВК від 06.10.2006 року сім»ї ОСОБА_6, оскільки сім»я ОСОБА_3 займала дані приміщення безпідставно через відсутність ордеру на квартиру № 23-а.
Представник відповідача ЗАТ «Прикарпатбуд»в судове засідання не з”явився, подав заяву до суду про визнання позову ОСОБА_3 та розгляд справи у їх відсутності, крім того надано суду копії документів про надання АДРЕСА_1 сім»ї їх працівника ОСОБА_3
УЖКГ подало до суду позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим АДРЕСА_2. Під час слухання справи УЖКГ змінило свої позовні вимоги, відмовилось від вимог про втрату права на житло, подавши позовну заяву про виселення сім»ї ОСОБА_4 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Представник УЖКГ в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити, мотивуючи тим, що відповідачі прописані у кімнаті № 42 в цьому ж будинку, а проживають у кімнаті № 23-а без будь-яких доказів правомірності такого проживання, тобто без ордера.
Позивач ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав свій позов до ЖЕО № 6, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 про його переселення з кімнати № 42 у кімнату № 5-а в тому ж гуртожитку і пояснив, що проживає і зареєстрований в даному гуртожитку з 1994 року. ОСОБА_10 зазначив, що кімната № 5-а, в яку він просить його переселити знаходиться в приміщенні квартири № 23-а, яку займала сім»я ОСОБА_3, а в даний час сім»я ОСОБА_11.
Представник ЖЕО № 6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_10 і пояснила, що в компетенцію ЖЕО не входить переселення мешканців будинку.
Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог УЖКГ Івано-Франківського МВК та ОСОБА_10 слід відмовити, а позов ОСОБА_3 задоволити виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював механіком у Будівельному управлінні «Промбуд –2», яке пізніше реорганізоване в ЗАТ «Прикарпатбуд»та перебував на черзі на отримання житла з 24.03.1992 року під № 98 (що підтверджується довідкою ЗАТ «Прикарпатбуд»від 01.11.2006 року). На склад сім»ї ОСОБА_3 4 особи було видано Розпорядження власника гуртожитку - комбінату «Івано-Франківськпромбуд» № 0123 від 01.04.1996 року на зайняття квартири № 24 (№ 23-а) в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1, житловою площею 87, 19 кв м.
З того часу позивачі ОСОБА_3 проживали безперешкодно в квартирі № 24 даного будинку. Під час проведення реконструкції кімнат гуртожитку в квартиру сім”я ОСОБА_3 одночасно і проживала в ній. Законність підстав проведення реконструкції та зайняття сім”єю ОСОБА_3 цієї квартири визнавав попередній і теперішній балансоутримувач будинку, приймаючи платежі за користування цим житловим приміщенням від ОСОБА_3.
Факт проживання у квартирі № 24 (23-а) сім”ї ОСОБА_3 до моменту вселення у неї сім”ї ОСОБА_11 підтвердили сторони в судовому засіданні, а тому дана обставина не підлягає дослідженню, як визнанасторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, іне підлягаєдоказуванню відповідно до норми ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до угоди на проведення реконструкції частини І-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 від 01.04.1996 року укладеної між ЖПП «Івано-Франківськбуд»та БУ «Промбуд-2»ОСОБА_3 за свій кошт проводив реконструкцію даної квартири.
Пунктом 5 даної угоди передбачено, що після закінчення реконструкції на вказану квартиру, оформляються матеріали в Івано-Франківський міськвиконком для виписки ордера на ім"я ОСОБА_3 Сім»я ОСОБА_3 проживала в квартирі №23-а гуртожитку на підставі розпорядження комбінату «Івано-Франківськпромбуд»(ВАТ „Добробут”) № 0123 від 01.04.1996 року, яке на той час на правах власника житла розпоряджалося даним гуртожитком, для заселення громадян, що працюють на підприємстві. Згодом, після закінчення реконструкції житла, ОСОБА_3 мав бути виданий ордер на дану квартиру. Необхідність у переселенні мешканців гуртожитку згідно п. 19 Примірного положення про гуртожитки віднесено до компетенції власника гуртожитку.
Виходячи з обставин справи, які підтвердили у судовому засіданні сторони, станом на день видачі оскаржуваного ордеру № 176 від 06.10.2006 року, в квартирі № 23-а в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1 проживав позивач ОСОБА_3 разом із своєю сім»єю. Дані обставини щодо проживання сім»ї ОСОБА_3 у кімнаті № 23-а підтверджуються також наявними в матеріалах справи повідомленнями ЖЕО № 6 про звільнення кімнати та приписом прокуратури м. Івано-Франківська про усунення порушень вимог житлового законодавства від 14.11.2006р., позовною заявою УЖКГ від 29.10.2008 р.
Як встановлено судом, рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.11.2000 року про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста та передачу у власність громадян житлових будинків вирішено передати на баланс ЖЕО № 6 гуртожиток для проживання малих сімей на АДРЕСА_1 загальною площею 4672, 0 кв. м. балансовою вартістю 888815, 02 грн. Даним рішенням зобов’язано в.о. начальника ЖЕО-6 на підставі відомчих ордерів і прописки укласти договори найму з основними квартиронаймачами та відкрити особові рахунки.
Отже на момент передачі вказаного гуртожитку на баланс ЖЕО № 6 позивач ОСОБА_3 та його сім»я уже проживали у квартирі № 24 ( № 23-а). На той час сім»я ОСОБА_3 займала спірну квартиру на підставі відомчого розпорядження власника гуртожитку і це їх право повинно було бути закріплено, як про це вказується у рішенні Івано-Франківської міської ради від 02.11.2000 року. Проте жодних дій після передачі на баланс ЖЕО № 6 гуртожитку для проживання малих сімей на АДРЕСА_1 ЖЕО № 6 не проводило і питання про виселення сім»ї ОСОБА_3 із квартири № 23-а не поставало аж до 2006 р. В судовому засіданні встановлено і підтверджено представником ЖЕО № 6, що жодної інформації про наявність вільного житла в даному гуртожитку в 2006 році та про площу квартири (кімнати) № 23-а ЖЕО не надавало у міськвиконком. Отже, перед вирішенням питання про видачу ордеру сім»ї ОСОБА_6 міськвиконком не встановлював площу квартири № 23-а та питання про її зайнятість іншими особами, як і не встановлював питання перебування в трудових відносинах ОСОБА_6 з відомством, яке пов”язане з гуртожитком, та питання перебування його сім”ї на черзі для отримання житла чи покращення житлових умов.
Судом встановлено, що сім»я ОСОБА_3 з 1988 року зареєстрована та проживає в даному гуртожитку. З довідки ЖЕО № 6 від 19.10.2006 р. вбачається, що в кв. № 23-а проживає сім»я ОСОБА_3 і заборгованості по квартирі немає. Іншою довідкою ЖЕО-6 підтверджується, що станом на 01.10.2007 р. ОСОБА_3 здійснює оплату квартири № 23-а . Згідно довідок ОБТІ за членами сім»ї ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно не зареєстровано.
Твердження відповідача ОСОБА_6 про проведення робіт позивачем ОСОБА_3 по реконструкції даного приміщення без дозволу власника будинку спростовується наявністю угоди на проведення реконструкції частини І-го поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 від 01.04.1996 року укладеної між ЖПП «Івано-Франківськбуд»та БУ «Промбуд-2», яка ніким не оспорювалась.
Судом встановлено, що на час вселення сім»ї ОСОБА_6 в квартиру № 23-а, остання була фактично зайнята сім»єю ОСОБА_3, які оплачували комунальні послуги (підтверджується довідкою ЖЕО № 6 від 19.10.2006 року № 716). Під час проживання в спірній квартирі ОСОБА_3 було проведено реконструкцію приміщень квартири №24/23-а, проведено газ, встановлено двері, поставлено плитку, облаштовано приміщення кухні, туалету та ванної кімнати.
Аналізуючи підстави законності заселення та проживання в спірній квартирі сім”ї ОСОБА_6 суд приходить до висновку про необхідність визнання ордеру недійсним та виселення їх з займаного приміщення виходячи з наступного.
Так з тексту оскаржуваного рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 335 від 26.09.2006 р. (пункт 10.1) слідує, що підставою для надання двокімнатного гуртожитку ОСОБА_6 послужило звернення мешканця гуртожитку ОСОБА_6 з питання реєстрації його сім”ї за місцем фактичного проживання. Всупереч цьому, ОСОБА_6 пояснив, що підставою для вселення його сім”ї в кімнату № 23-а був саме ордер, виданий на підставі рішення МВК № 335 від 26.09.2006 р., що також випливає з численних листів-повідомлень ЖЕО № 6, які знаходяться в матеріалах справи.
Чинним житловим законодавством не передбачена така підстава покращення житлових умов громадян, як реєстрація за фактичним місцем проживання. Надання житла в гуртожитках відбувається при наявності певних умов в сукупності, в тому числі перебування в трудових відносинах з власником гуртожитку та перебування на черзі для покращення житлових умов. Одночасно судом встановлено, що ОСОБА_6 в трудових відносинах з КПП «Івано-Франківськпромбуд»(ВАТ „Добробут”) чи інших структурних підрозділах власника гуртожитку не перебував і на черзі для покращення житлових умов не перебував.
В судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив, що при вселенні у кімнату № 23-а гуртожитку ним було виявлено майно сторонньої особи, про що було повідомлено керівництво ЖЕО № 6.
Крім того судом встановлено, що сім”я відповідача-позивача ОСОБА_6 фактично займає приміщення загальною площею 59, 3 кв. м. Цього не заперечив в судовому засіданні ОСОБА_6, що підтверджується листом ЖЕО № 6 від 31.03.2009 року № 195. Одночасно з оскаржуваних в судовому порядку рішення Івано-Франківського міськвиконкому та ордеру вбачається, що сім”ї ОСОБА_6 виділено двокімнатний гуртожиток житловою площею 23, 4 кв.м. на склад сім»ї 4 особи. З технічного паспорту на кв.№ 23-а, виготовленого ОСОБА_6 вбачається, що площа займаних ним кімнат та допоміжних приміщень становить понад 80 м. кв. Як пояснив ОСОБА_6 в судовому засіданні техпаспорт був виготовлений ОБТІ по фактично зайнятим його сім»єю приміщеннях. Однак з поповерхового плану АДРЕСА_1 на першому поверсі даного будинку відсутні 2 кімнати, площа яких в сукупності становила би 23, 4 кв.м. на яку видано ордер ОСОБА_6.
Таким чином судом встановлено, що сім»я ОСОБА_6 фактично займає не ті приміщення, на які їй видано ордер.
У відповідності до пунктів 15-22, 29 «Примірного положення про гуртожитки», що затверджена постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, житлова площа в гуртожитку не підлягає поділу; адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов’язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених єдиних правил і норм експлуатації житлового фонду; а керівники підприємств, установ, організацій, у віданні яких перебувають гуртожитки, несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків, відповідають за збереження майна громадян, яке знаходиться в приміщеннях гуртожитку.
Згідно ст. 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1986 року № 208, ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Статтею 58 ч. 2 ЖК України вказано, що ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення.
Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.109 ч. 1 ЖК України виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Як встановлено із матеріалів справи виселення сім»ї ОСОБА_3 з вказаної квартири відбулося без добровільної згоди і судового рішення про це не виносилося. Іншого позасудового порядку виселення громадян з житлових приміщень законодавством не передбачено.
За змістом ст.132 ЖК України, працівників підприємств, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою може бути виселено лише в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни, чи вчинення злочину, а осіб які припинили роботу з інших підстав та осіб, перелічених в ст. 125 ЖК України, може бути виселено лише з наданням іншого жилого приміщення, а відповідно до ст. 125 ЖК України та ч. 2 п. 41 Примірного положення про гуртожитки, без надання іншого житлового приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на цьому підприємстві не менш як 10 років. Крім того, відповідно до ст. 132 ч. 4 ЖК України та п.п. 42, 43 Примірного положення про гуртожитки надаване громадянам у зв’язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам ст. 114 ЖК України, тобто бути рівнозначним займаному жилому приміщенню.
Судом встановлено, що сім»ї ОСОБА_3 спірне жиле приміщення надавалося у зв’язку з трудовими відносинами, де вона проживала до моменту незаконного виселення їх із даного приміщення. Згідно п. 19. Примірного положення про гуртожитки, переселення у разі необхідності громадян з одного приміщення в інше у даному гуртожитку проводиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профкому з видачею ордера. Рішення про переселення сім»ї ОСОБА_3 ніким не приймалось.
Івано-Франківським МВК в суді не доведено законність прийняття оскаржуваних в судовому порядку п. 10.1 рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 335 від 26.09.2006 р., яким ОСОБА_6 надано двокімнатний гуртожиток та законність видачі ордеру № 176 від 06.10.2006 року на зайняте іншою сім”єю житлове приміщення. При цьому судом встановлено, що виконавчий комітет не вживав жодних заходів перед прийняттям даного рішення для перевірки питання щодо площі кімнат, які надавались ОСОБА_6, та їх зайнятості.
Тому суд прийшов до висновку, що сім»ю ОСОБА_3 було незаконно виселено із займаного ними житлового приміщення № 23-а та позбавлено права користування ним, а ордер від 06.10.2006 року № 176 виданий виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради сім»ї ОСОБА_6 на кімнату № 23-а по АДРЕСА_1 на зайняте приміщення.
Тому п.10.1 рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 335 від 26.09.2006р. підлягає скасуванню, а ордер від 06.10.2006 року № 176 визнанню недійсним.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог УЖКГ Івано-Франківського МВК та ОСОБА_10
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 9, 58, 125, 132 ЖК України, п. 10, 41, 42, 43 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1986 року № 208 та керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та вимог ОСОБА_10 до ЖЕО № 6, ОСОБА_11, ОСОБА_3 про вселення —відмовити.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Івано-Франківського МВК, ЗАТ «Прикарпатбуд» (БУ «Промбуд –2»), ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволити частково.
Скасувати п.10.1 рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 335 від 26.09.2006року, згідно якого сім”ї ОСОБА_7 надано двокімнатний гуртожиток, визнати недійсним ордер № 176 від 06.10.2006 року, виданий Івано-Франківським МВК ОСОБА_6 та членам його сім"ї на АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_14 із житлового приміщення № 23-а на першому поверсі в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1 з наданням іншого житла, вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_14 в житлове приміщення № 23-а в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнім ОСОБА_14 право на користування житловим приміщенням № 23-а в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1 площею 87,19 м. кв. та зобов"язати Івано-Франківський міськвиконком видати ордер на зайняття житлового приміщення № 23-а в будинку для проживання малих сімей по АДРЕСА_1 площею 87,19 м. кв. на ім"я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітнього ОСОБА_14.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Островський Л.Є.