Справа № 0907/2-364/11 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Островського Л.Є.
секретаря Уєвич Р.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Лісопромислова корпорація “Галичина-Ліс”, третя особа —ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, суд, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ТзОВ “Лісопромислова корпорація “Галичина-Ліс”, третя особа —ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Позивач позов в судовому засіданні підримала і пояснила, що вона працювала у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера з 22.06.2006 року, а з 05.05.2008 року на посаді фінансового директора. Наказом № 71-к від 01.06.2009 року вона звільнена з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України, за прогул. Звільнення вважає незаконним, оскільки вона з 06.04.2009 року по 16.06.2009 року була відсутня на роботі з поважної причини, оскільки перебувала у відпустці. Крім того, їй не виплатила заборговану заробітню плату в сумі 44243 грн. 04 коп. Незаконним звліьненням з роботи їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у 25000 грн.
Просить позов задоволити, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборговану заробітню плату та моральну шкоду.
Представник відповідача позов визнала частково, а саме не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1306 грн. 56 коп., яка депонована і позивач може її взяти на підприємстві, в решті позову не визнала, суду пояснила, що позивач заяви про відпустку не подавала, з керівництво час відпустки не погоджувала, наказ про надання відпустки не видавався, згідно затвердженого графіку по підприємству відпустка для ОСОБА_1 передбачалась у грудні 2009 року. Не заперечила факту існування заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 1306 грн. 56 коп., а не в тій сумі на якій настоює позивачка, оскільки згідно представлених довідок її заробітня плата становила в середньому 1000-1200 грн., а не 10000 грн. Заборгована заробітня плата депонована, одскільки позивачка відмовилась від її отримання, як і відмовилась надати свою трудову книжку, яка знаходиться у неї на руках, для внесення відповідного запису про звільнення з роботи.
Просив в позові відмовити.
Вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера з 22.06.2006 року, а з 05.05.2008 року на посаді фінансового директора. Наказом № 71-к від 01.06.2009 року вона звільнена з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України, за прогул.
Суд вважає, що звільнено позивача з роботи законно, на підставі вимог ст. 40 п. 4 КЗпП України та відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із наступними змінами та доповненнями - прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, як то використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом чергової відпустки.
Згідно представленого та затвердженого графіку по підприємству, відпустка для ОСОБА_1 передбачалась у грудні 2009 року, позивач заяви про відпустку не подавала, з керівництво час відпустки не погоджувала, наказ про надання відпустки не видавався, що підтверджено і перевіркою дотримання вимог закону при звільненні позивачки з роботи ТДІП в Івано-Франківській області № 09-01-036\192 від 09.07.2009 року та допитаними в судовому засіданні в якості свідків інспектора ОСОБА_5 та головного бухгалтера —інспектора по кадрах ОСОБА_3, яка крім того пояснила, що довідку про заробітню плату, яку представила позивач вона, як бухгалтер не підписувала, зазначила, що заборгованість по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 1306 грн. 56 коп. депонована, оскільки позивачка відмовилась від її отримання, як і відмовилась надати свою трудову книжку, яка знаходиться у неї на руках, для внесення відповідного запису про звільнення з роботи.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_4, яка працювала прибиральницею на підприємстві і пояснювала, що бачила заяву ОСОБА_1 про надання їй відпустки у кабінеті директора, яка була не підписана, оскільки дані свідчення спростовуються іншими доказами по справі, крім того у своїх поясненнях свідок стверджувала, що бачила заяву то у відрі для сміття, то на столі директора.
Посилання на те, що при звільненні з роботи були порушені вимоги ст. 149 КЗпП України, оскільки не було відібрано пояснень у ОСОБА_1 суд не вважає безумовною підставою для поновлення позивачки на роботі, крім того такі пояснення не могли бути відібрані у працівника з об”єктивних причин, оскільки позивач не була присутня на роботі.
Позивач в судовому засіданні не навела жодної поважної причини її відсутності на роботі з 06.04.2009 року по 16.06.2009 року, а тому в задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити.
Суд вважає, що до часткового задоволення підлягають вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 1306 грн. 56 коп., оскільки така сума підтверджена належними доказами.
На підставі ст.ст. 40 п. 4, 116 КЗпП України, керуючись ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задоволити частково. Стягнути з ТзОВ “Лісопромислова корпорація “Галичина-Ліс” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1306 грн. 56 коп.
Стягнути з ТзОВ “Лісопромислова корпорація “Галичина-Ліс” на користь держави 51 грн. державного мита.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди —відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Островський Л.Є.