Справа № 11-475/ 07 Головуючий:
Категорія: ст.ст. 115 ч. 1, 185 ч.1 КК України у 1 інстанції: Цибульник СІ.
Докладчик: Борзаниця В.І.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року квітня 27 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: Головуючого: Борзаниці В.І. Суддів:Рябчун О.В., Шмігельського І.В.
За участю прокурора: Дамаскіної Л.В. Захисника адвоката: ОСОБА_2 потерпілої: ОСОБА_3. засудженого: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Сватівського району, засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 16 листопада 2006 р.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лантратовка Троїцького району Луганської області, громадянина України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України на 10 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 1 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в діях складу злочину.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної шкоди - 2049 грн. і моральної шкоди - 20 000 грн., судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області в сумі 353 грн. 10 коп.
ОСОБА_1 засуджено за умисне вбивство ОСОБА_4.
Як визнав суд між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. виникли особисті неприязні стосунки у зв'язку із інтимними відносинами ОСОБА_1 з жінкою останнього, неодноразовими погрозами потерпілого про застосування фізичного насильства щодо членів родини ОСОБА_1 У зв'язку з цими неприязними стосунками 8 квітня 2005 р. близько 23 год. 30 хвилин ОСОБА_1 приїхав на велосипеді із заготовленим мотузком для вбивства ОСОБА_4. в село Бабічево Троїцького району Луганської області. Зайшовши в будинок АДРЕСА_2, де спав ОСОБА_4., ОСОБА_1 з метою вбивства накинув на шию потерпілого мотузок і з силою стягнув його доти, доки не настала смерть ОСОБА_4.
У апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи, порушив питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки суд допустив
2
неповноту судового слідства невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам справи та призначив занадто м'яке покарання засудженому ОСОБА_1
Захисник адвокат ОСОБА_2 і засуджений ОСОБА_1 у апеляціях доводили, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки на їх думку, дії ОСОБА_1 по позбавленню життя ОСОБА_4. виникли внаслідок неправомірних дій потерпілого і були вчинені ним у стані сильного душевного хвилювання. Тому як захисник так і засуджений просили перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 116 КК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який лідтримав апеляцію з доповненнями, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, в яких вони просили скасувати вирок щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий судовий розгляд, колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції з доповненнями та змінами до них, вважає, що вони підлягають задоволенню, а вирок скасуванню з таких підстав.
На порушення вимог ст. 22 КПК України слідчі органи та суд неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі дані про особу ОСОБА_1, допустили інші порушення кримінально-процесуального закону.
З обставин справи вбачається, що між ОСОБА_1 і потерпілим були неприязні стосунки, які виникли через особисті зв'язки засудженого із жінкою потерпілого, неодноразових погроз остатнього про застосування фізичного насильства до дочки ОСОБА_1
Однак ні слідчі органи, ні суд не з'ясували звідки чи від кого засуджений дізнався про те, що потерпілий приїхав до своїх батьків в с Бабічево і залишився в їх будинку один.
Суд оцінив у вироку дії ОСОБА_1 як осудні без будь-яких змін. Разом з тим судом не досліджені всебічно дані про особу ОСОБА_1
Як доказ осудності засудженого суд послався на дані амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи, згідно висновку якої емоційне збудження суттєво не вплинуло на свідомість і поведінку ОСОБА_1
У висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи зазначено, що ОСОБА_1 знаходився в стані вираженого емоційного напруження яке суттєво вплинуло на свідомість і дії ОСОБА_1 в момент вчинення ним протиправних дій.
У судовому засіданні як свідка було допитано експерта-психіатра ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 151-152), який не брав участь у проведенні зазначених експертиз. Він висловив думку про те, що з урахуванням даних про емоціонально-психічний стан та інтелект і її об'єм пам'яті ОСОБА_1 в момент вчинення правопорушення він знаходився в стані фізіологічного ефекту.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 КПК України, коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або виникають сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту або експертам.
За наявності таких істотних суперечностей між висновками зазначених судово-психіатричних експертиз та іншими доказами щодо психічного стану ОСОБА_1 суд повинен був їх усунути, допитавши в судовому засіданні експертів-психіатрів, які дали такий висновок, і в разі необхідності призначити повторну експертизу. Не зробивши цього, суд тим самим допустив неповноту судового слідства.
Зазначені вище обставини є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суд повинен допитати судових експертів, які дали висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи з метою усунення суперечностей щодо психічного стану ОСОБА_1 і в разі необхідності призначити для з'ясування
3
цього питання повторну судово-психіатричну експертизу; дати належну оцінку зібраним доказам та ухвалити у справі законне й обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів-
УХВАЛИЛА:
Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 16 листопада 2006 р. щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд тому ж суду в іншому складі суддів.
Апеляції зі змінами та доповненнями старшого помічника прокурора Сватівського району, захисника адвоката ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни у вигляді тримання під
вартою.