Справа 22-ц-1220 2006 р.                  Головуючий у 1-й інстанції Костенко В.Г.

Категорія 5                                                  Суддя-доповідач      Хвостик С.Г.

УХВАЛА

іменем України

2006 року серпня 15 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Смирнової Т.В.,

суддів                            Хвостика С.Г.,

Рибалки В.Г. з участю секретаря судового засідання       Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі: позивачки ОСОБА_1., її представника адвоката ОСОБА_2., відповідача ОСОБА_3. і його представника адвоката ОСОБА_4.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 червня 2006 р у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, житлово-будівельного кооперативу № 94 про визнання права власності на частку квартири, усунення перешкод в користуванні власністю, -

встановила:

Звернувшись до суду з вказаним позовом 22 лютого 2005 року, ОСОБА_1. просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться у м.Суми, по вул.АДРЕСА_1, а також усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення із спірної квартири співмешканки її колишнього чоловіка ОСОБА_5. та вселення її на ту жилу площу разом з дітьми.

Свої вимоги вона мотивувала тим, що під час перебування з ОСОБА_3. в зареєстрованому шлюбі відповідач у 2001 році став членом ЖБК-94 і за власні сімейні кошти вони приймали участь у будівництві трикімнатної квартири у тому кооперативі.

Після внесення повної суми коштів у 2002 році вони отримали квартиру № АДРЕСА_1 у м.Суми на склад із 4-х осіб (вона, чоловік і двоє дітей від першого її шлюбу).

В подальшому вона і відповідач розлучились, їх відносини погіршились, вона змушена була залишити спірне жиле приміщення, але вважаючи ту квартиру їх спільною сумісною власністю, на яку вони мають рівні права, тому і просила захистити її порушені права в судовому порядку, які порушують відповідачі.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22.06.2006 р. позов задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/3 частину квартири № АДРЕСА_1 у м.Суми.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

. В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд вірно застосував до встановлених правовідносин ст. 17 Закону "Про власність", але невірно її витлумачив, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи щодо визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину спірної квартири.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1. просить її відхилити, а рішення суду залишити без зміни, оскільки кооперативна квартира була придбана за спільні кошти з відповідачем ОСОБА_3., коли вони проживали однією сім'єю, і цим обставинам місцевий суд дав вірну оцінку.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, за період з 1994 року по 31 грудня 1998 року ОСОБА_1. та ОСОБА_3. проживали разом, вели спільне господарство, тобто, перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Юридично вони зареєстрували свій шлюб 31.12.1998 року і перебували в ньому до 16.08.2004 року, після чого розірвали його.

За період з 1996 року по 17 вересня 1998 року ОСОБА_3. сплатив пайові внески за квартиру в житлово-будівельному кооперативі № 94 м.Суми і рішенням виконкому Сумської міської ради № НОМЕР_1 від 18 червня 2002 року, згідно ордера за № НОМЕР_2, йому, як члену ЖБК-94, та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_1. та двом дітям була надана трьохкімнатна квартира № АДРЕСА_1 у м.Суми.

Встановлені обставини ОСОБА_3. в суді апеляційної інстанції не заперечував, щодо їх спростування ніяких доказів надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї , є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Про існування письмової угоди щодо придбання спірної кооперативної квартири та розподілу в ній власності, сторони в судовому засіданні заперечували.

Тому враховуючи, що ця квартира була придбана внаслідок спільної праці членів сім'ї, отже, висновок суду про визнання на неї права власності в частці за позивачкою є вірним.

Щодо визнання цієї частки у розмірі 1/3 частини квартири позивачка не оскаржувала.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення норм матеріального і процесуального права, що б могло стати підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів знаходить його законним і обґрунтованим, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий        Смирнова Т.В.

Судді       Хвостик С.Г.