Справа № 22-ц-1130   2006р.                  Головуючий у 1-й інстанції      Савєльєва А.І.

Категорія 19                                        Суддя-доповідач                   Смирнова Т.В.

УХВАЛА іменем України

17 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Рибалки В.Г., Хвостика. С.Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та   осіб,   які   беруть  участь у   справі  -   позивачки   ОСОБА_1.,

представника відповідачки ОСОБА_2. - ОСОБА_3., відповідачки

ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великописарівського районного суду від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким їй було відмовлено в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

В доводах скарги апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі з'ясував обставини по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального і процесуального права. Так, суд не прийняв до уваги показання свідків зі сторони позивачки, не допитав основного свідка за її клопотанням, не взяв до уваги звернення позивачки до Дмитрівської сільської ради, чим порушив її право на доказування

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1. 19 лютого 2006 року о 17 годині 30 хвилин проходила по вул. АДРЕСА_1 Великописарівського району, де на неї напала зграя собак, одна з яких покусала позивачку. Зграя напала біля господарств ОСОБА_2 та ОСОБА_4, після чого позивачка постукала до господарства ОСОБА_2, звідки вийшла неповнолітня дівчина і розігнала зграю собак.

Оскільки позивачка не змогла точно вказати, чия саме собака її покусала, і не довела своїх доводів в суді, пояснення свідків також не прояснили ситуацію, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, яка підтримала доводи скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача та представника відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на заподіянні позивачці матеріальної та моральної шкоди внаслідок укусів собак, які напали на неї біля господарств відповідачів, і які, як вважає позивачка, належать відповідачам. В підтвердження своїх вимог позивачка посилається на довідку фельдшера про надання їй медичної допомоги після укусу собаки (а.с.5), чеки про покупку медикаментів (а.с. 11), а також на свої звернення до Дмитрівської сільської ради з приводу впорядкування утримання домашніх тварин.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами апелянта, оскільки з показань самої позивачки в судовому засіданні вбачається, що маючи чітке уявлення про зовнішній вигляд собак відповідачів (чорна собака середнього розміру та здорова собака типу вівчарки, як їх описала позивачка - а.с.74 зворот), ОСОБА_1. не могла сказати конкретно, чия саме собака її покусала - одна із собак відповідачів, чи взагалі інша собака із зграї, що підтверджується поясненнями позивачки в судовому засіданні (а.с.74)

Крім того, колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що жоден з свідків, допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції, особисто не бачив того моменту, коли позивачку покусала собака, і практично всі свідки знають про напад зграї собак на позивачку лише зі слів самої ОСОБА_1.

Доводи апелянта про її звернення до Дмитрівської сільської ради з приводу неналежного утримання домашніх тварин односельцями не є доказом того, що саме собаки відповідачів покусали позивачку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, по селу бігає велика кількість неприв'язаних та бродячих собак.

Покази свідка ОСОБА_5. в апеляційному суді колегія суддів не може взяти до уваги, тому що сама позивачка не знає, чия собака її вкусила.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду переконливих доказів на обґрунтування своїх вимог про те, що покусали її саме собаки відповідачів ОСОБА_4. та ОСОБА_2..

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення- Великописарівського районного суду від 31 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.