Справа № 22-Ц-950 2006 р.                                      Головуючий у 1-й інстанції - Терещенко О.І.

Категорія 12                                                          Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.

УХВАЛА іменем України

2006 року серпня 17 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                          Смирнової Т.В.,

суддів                                     Хвостика С.Г.,

Рибалки В.Г., з участю секретаря судового засідання       Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі: представника позивача Кудлай К.П., представників відповідачів Охріменко Н.Я., Петренко Н.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 18 квітня 2006 р. у справі за позовом ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, ОСОБА_1, Державного казначейства України, 3-я особа: ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" про визнання незаконними дій податкових органів, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, про витребування майна,

встановила:

Звернувшись 8 вересня 2004 року до суду з позовом, ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" РФ неодноразово свої вимоги доповнював і уточнював, і в кінцевому варіанті просив визнати незаконними дії Сумської МДПІ щодо накладення повного адміністративного арешту на майно товариства, що складається із 16 об'єктів, розташованих на території Рижівської сільради, Білопільського району, України, так як товариство є власником того майна і про це податковим органам було відомо.

Оскільки, вподальшому, арештоване майно було визнано безхазяйним рішенням голови Білопільської райдержадміністрації від 20.05.2003 року, хоча таке рішення мала право приймати лише районна рада, тому 18 лютого 2004 року 16 об'єктів майнового комплексу товариства були продані ОСОБА_1., хоча та угода не була нотаріально посвідчена. Повторно угода про продаж майна товариства ОСОБА_1 було оформлена 12 березня 2004 року і посвідчена нотаріусом, хоча керівник ДПІ у Білопільському районі не мав права укладати ту угоду.

Вважаючи вказані угоди недійсними, позивач просив їх визнати такими і витребувати своє майно у ОСОБА_1.

Рішенням Білопільського районного суду від 18 квітня 2006 року позов задоволений.

Визнані незаконними дії Сумської МДПІ по арешту майна ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" і подальшої його реалізації ОСОБА_1

Визнані недійсними договора купівлі-продажу майна позивача від 18.02.2004 р. та від 12.03.2004 року.

Зобов'язано ОСОБА_1. повернути ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" хлібоприймальний комплекс, який знаходиться по вул.АДРЕСА_1, Білопільського р-ну, Сумської області і складається із 16 об'єктів.

Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. 23383 грн. 50 коп.

Стягнуто з Сумської МДПІ на користь ОСОБА_1. 4951 грн. 80 коп.

Також з відповідачів на користь позивача стягнуті витрати по судовому збору.

В апеляційній скарзі Сумська МДПІ просить рішення суду скасувати як незаконне, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, так як позивач не надав жодних доказів того, що він є власником арештованого майна на території України, тому діями податкових органів його права не порушені.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" просить залишити рішення суду без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, будівництво складських приміщень Тьоткинського млинкомбінату розпочалось після того, як рішенням виконкому Сумської обласної Ради депутатів трудящих № 266 від 13.04.1962 року для таких цілей була виділена земельна ділянка із земель сільгоспартілі "Родина", Білопільського району.

Проект   забудівлі   хлібоприймального   пункту   у   1962   році   був затверджений начальником Курського облуправління хлібопродуктів.

Побудований хлібоприймальний пункт є єдиним майновим комплексом, який складається з 18 побудов, 4 асфальтованих площадок та 2 асфальтованих доріг і який перебуває у власності позивача.

З часу утворення самостійної України позивач користується землею Рижівської сільської Ради, Білопільського району, на якій знаходяться його будівлі, на підставі укладення відповідних договорів оренди, строк дії останнього договору встановлювався до 31.12.2003 року.

Ті 16 об'єктів, які знаходяться на території України, нікому іншому в Україні, як ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів", Російської Федерації - не належать.

Позивач, як суб'єкт господарювання, не є платником податків як до бюджету України, так і до місцевих бюджетів.

Вказані обставини встановлені вірно і ніким із сторін чи 3-х осіб не оспорюються та не спростовуються.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" адміністративний арешт застосовується щодо активів платників податків, які мають податковий борг.

Оскільки позивач ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" не є і не має бути платником податків згідно податкового законодавства України, тому ДПІ у Білопільському районі не мала права 17 травня 2002 року застосовувати повний адміністративний арешт його 16 об'єктів на підставі вищевказаного Закону, а вподальшому не мала права і продавати ті активи фізичній особі. Отже, висновок місцевого суду про визнання дій Сумської МДПІ в особі Білопільського відділення в цій частині незаконними - є обґрунтованим.

Враховуючи, що податковий орган не мав права відчужувати належне позивачу на праві власності майно (16 об'єктів), а не безхазяйне майно, про що відповідач ОСОБА_1. не знав і не міг знати (добросовісний набувач), тому дії позивача щодо витребування свого майна від добросовісного набувача відповідають вимогам ч.1 ст.388 ЦК України, а визнавши правочини щодо продажу належного позивачу майна добросовісному набувачу недійсними, суд відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України застосував правові наслідки щодо цього, зобов'язавши ОСОБА_1. повернути ВАТ "Тьоткинський комбінат хлібопродуктів" хлібоприймальний комплекс, розташований по вул.АДРЕСА_1, Білопільського району, що складається   із   16   об'єктів   та   стягнувши   на   користь  ОСОБА_1.   з

Державного казначейства України 23.383 грн. 50 коп., з Сумської МДПІ -4.951 грн. 80 коп., тобто, потрачені ним кошти.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, вони були предметом розгляду суду першої інстанції і обґрунтовано не були взяті до уваги.

Зокрема, відповідно до ст.60 ЦПК України апелянт, як відповідач у справі, не довів, що спірне майно позивачу не належить, що у нього є інший власник і що відсутність факту реєстрації на нього у позивача права власності на території України свідчить про протилежне.

Навпаки, повідомлення саме позивачу про накладення арешту на його об'єкти свідчить про те, що відповідач фактично не вважав те майно безхазяйним, а - належним позивачу.

Інші посилання апеляційної скарги є також безпідставними.

Доводи апеляційної скарги також не містять посилань на такі порушення норм матеріального і процесуального законодавства, що б могло стати підставою для зміни чи скасування рішення.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів знаходить його законним і обґрунтованим, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 18 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.