Справа №22-ц-1209 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Громова Л.В.
Категорія 54 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА іменем України
17 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Рибалки В.Г., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які приймають участь у справі - позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Конотоп
на рішення Конотопського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Конотопського державного вагоноремонтного заводу, треті особи: Управління Пенсійного Фонду України в м. Конотоп, Управління праці та соціального захисту населення Конотопського міськвиконкому,
про встановлення факту роботи в шкідливих та тяжких умовах праці,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в м. Конотоп просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким встановлено факт, що ОСОБА_1. працював на Конотопському державному вагоноремонтному заводі з 21 серпня 1992 року по ЗО грудня 1994 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 у шкідливих та важких умовах праці, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог.
В доводах скарги апелянт посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначає, що згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць. Пунктом 2 Постанови КМУ № 442 від 01 серпня 1992 року також встановлено, що пенсії за віком на пільгових умовах призначаються лише за результатами атестації робочих місць.
Оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1. відсутній запис, що визначає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на відповідний наказ про затвердження результатів атестації, а сам факт проведення атестації не підтверджуються ніякими первинними документами,
наданими підприємством, то, на думку апелянта, суд неправомірно встановив факт роботи в шкідливих та важких умовах праці лише на підставі висновку експерта з умов праці.
Апелянт вважає це порушенням норми ч. 2 ст. 256 ЦПК, якою передбачено встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, якщо діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При цьому зазначає, що факт роботи в шкідливих та важких умовах праці встановлюється в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто обов'язково за результатами атестації робочих місць.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1. працював на Конотопському вагоноремонтному заводі з 12 грудня 1983 року по 11 вересня 1995 року ІНФОРМАЦІЯ_1, зайнятим на роботах із застосування шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки , повний робочий день, на інші роботи не залучався.
Робота ІНФОРМАЦІЯ_1 віднесена до Списку №2 Переліку шкідливих виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на отримання пенсії на пільгових умовах. Атестація цього робочого місця проводилась згідно наказу № НОМЕР_1 від ЗО грудня 1999 року.
Атестація робочих місць за умовами праці на робочому місці ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 серпня 1992 року по 11 вересня 1995 року не проведена у зв'язку відсутністю грошових коштів.
За підсумковим наказом № НОМЕР_1 від 30 грудня 1999 року Конотопського ВРЗ робоче місце ІНФОРМАЦІЯ_1, зайнятого на роботах із застосування шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки, було атестоване і йому підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2.
Виходячи з того, що з 1992 року по 1999 рік умови праці на робочому місці ІНФОРМАЦІЯ_1 не змінювались, а також з згідно висновку Головного державного експерту з умов праці Сумської області, суд першої інстанції прийшов до висновку, що роботу ОСОБА_1. в період з 21 серпня 1992 року по 30 грудня 1994 року слід вважати із шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на пенсію, і встановив такий факт.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. працював на Конотопському вагоноремонтному заводі з 12 грудня 1983 року по 11 вересня 1995 року ІНФОРМАЦІЯ_1, зайнятим на роботах із застосування шкідливих речовин не нижче 3-го класу небезпеки .
Зазначена професія включена до Списку № 2 виробництв, робіт, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідач у справі - Конотопський державний вагоноремонтний завод не заперечував проти позову і підтверджував, що позивач виконував роботу з шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день у вказаний ним у позові строк, однак в порушення постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» атестація робочого місця позивача в період з 01 серпня 1992 року по 30 грудня 1994 року не була проведена в зв'язку з відсутністю коштів.
В подальшому атестація робочого місця ІНФОРМАЦІЯ_1 була проведена 30 грудня 1999 року, і були підтверджені важкі та шкідливі умови праці на ньому відповідно до Списку №2.
Тобто з вищенаведеного вбачається, що атестація не була проведена у 1992-1994 роках з вини роботодавця, оскільки обов'язок по проведенню атестації покладений саме на нього, а будь-яка вина позивача в цьому відсутня.
В суді першої інстанції було достовірно встановлено, що умови праці на робочому місці ІНФОРМАЦІЯ_1 не змінювались, тому позивач правомірно ставив питання про підтвердження в нього стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Крім того, згідно з п. 5 Положення про державну експертизу умов праці, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 01 грудня 1990 року № 357, працівники служби державної експертизи умов праці зобов'язані, зокрема, надавати органам, що призначають та виплачують пенсії, висновок щодо підтвердження (скасування) права працівника на пенсію на пільгових умовах.
В свою чергу, висновком Головного державного експерту з умов праці Сумської області (а.с.45-46) було підтверджено, що за всіх наявних в даному випадку умов роботу ОСОБА_1. в період з 21 серпня 1992 року по 30 грудня 1994 року ІНФОРМАЦІЯ_1 Конотопського державного вагоноремонтного заводу можна вважати роботою у шкідливих та важких умовах праці.
С доводами апелянта з приводу того, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 256 ЦПК України, колегія суддів не погоджується з тих підстав, що наявність документів про проведення атестації робочого місця є одним із доказів щодо права на пільгову пенсію, але судом приймаються до уваги і інші докази у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України.
По справі надано достатньо доказів, на які послався суд першої інстанції і які підтверджують обґрунтованість заявленого позову щодо встановлення факту роботи позивача у шкідливих і важких умовах праці, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Конотоп відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.