Справа № 2-а-57/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді -           Козирського Є.С.,

при секретарі –          Фекліст Ю.А.,

за участю позивачки           ОСОБА_1, представника відповідача –Арсєєва О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Овідіополь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, про оскарження бездіяльності посадової особи -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, яким просила зобов'язати відповідача прийняти заходи щодо переносу контейнера для збору твердих побутових відходів, на відстань від цистерни для зберігання питної води не менше - 15 метрів, до житлового будинку - 20 метрів, в присутності санітарного лікаря, демонтувати естокаду, яка була установлена під контейнером, прибрати територію, яка була засмічена, за рахунок відповідача, сплатити моральну шкоду у розмірі 5 тисяч гривень.

Позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги наступним.

Позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 Поряд з її будинком, розташований двоповерховий шістнадцятиквартирний будинок АДРЕСА_2. Даний будинок не облаштований каналізацією та сміттєпроводом. За рішенням Великодолинської селищної ради поряд з будинком позивачки було встановлено контейнер для збору твердих побутових відходів, що служить для задоволення потреб мешканців будинку АДРЕСА_2 що призвело до того, що поряд з будинком позивачки утворилося сміттєзвалище. На відстані 7 метрів від контейнера на моєму подвір'ї знаходиться цистерна з питною водою, що являється єдиним джерелом питної води. Позивачка не одноразово зверталася в селищну раду з проханням перенести сміттєзбірник в інше місце, але голова селищної ради, не звертали уваги на її прохання, та не хотіли приймати від позивачки письмової заяви. В грудні 2009 року позивачка звернулася з заявою до Овідіопольської районної санітарно-епідеміологічної станції, з проханням прийняти міри. Було складено акт дотримання санітарного законодавства, в якому було вказано про необхідність перенесення контейнера для збору твердих побутових відходів. Відповідач ніяких дій не вчинив. Після повторного звернення до санітарно-епідеміологічної станції, було винесено припис, згідно з яким відповідач повинен був прийняти заходи щодо переносу контейнера, встановивши термін до 05.03.2010 року.

Дані обставини призвели до того, що сім'я позивачки страждає від постійного смороду та вимушені власноруч прибирати сміття. Зазначене не дає можливості в повній мірі користуватися своїм подвір'ям. Біля подвір'я утворилося болото з відходів, постійно збираються зграї собак, що становить загрозу нападу тварин на дітей, які змушені постійно знаходитися у будинку. Все зазначене негативно впливає на здоров'я всіх членів родини позивачки.

В зв’язку з наведеним, позивачка вважає дану бездіяльність з боку відповідача незаконною.

Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що за час розгляду позову в суді Великодолинська селищна рада добровільно виконала вимоги позивачки стосовно переносу контейнера для збору твердих побутових відходів, на відстань від цистерни для зберігання питної води не менше - 15 метрів, до житлового будинку - 20 метрів, демонтажу естокади, яка була установлена під контейнером, та прибирання територію, яка була засмічена. Також, представник відповідача визнав, що селищною радою дійсно будо допущення несвоєчасне реагування на приписи санітарних служб, стосовно переносу сміттєвого контейнера, в зв’язку з чим позивачка була вимушена звернутися до суду.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 07.12.2009 року та санітарного припису від 01.03.2010 року в остаточній термін до 05.03.2010 року належало прийняти заходи щодо переносу контейнера для збору твердих побутових відходів на відстань від цистерни для зберігання питної води не менше - 15 метрів, до житлового будинку - 20 метрів. Зазначений припис своєчасно не виконаний.

Суд вважає, незаконною бездіяльністю несвоєчасне виконання відповідачем зазначених вимог санітарних служб, що призвело до порушення нормального життя позивачки.

На підставі наведених обставин, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивачки стосовно переносу контейнера для збору твердих побутових відходів, на відстань від цистерни для зберігання питної води не менше - 15 метрів, до житлового будинку - 20 метрів, демонтажу естокади, яка була установлена під контейнером, та прибирання територію, яка була засмічена, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, т.я. фактично ці вимоги буди виконані на час ухвалення судом цієї постанови.

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача на користь позивача, в якості відшкодування моральної шкоди, 200 (Двісті) гривень.

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати –по сплаті держмита в сумі 3,40 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Овідіопольського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя:                                                                                           Є.С.Козирський.