Справа №:2-а-253/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року                «11»година «15»хвилин                                              м. Умань                                                  

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Корман О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

          12 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни. У позовних вимогах позивач просить: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2010 року; розглянути позов по суті, визнати відмову Відповідача щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по теперішній час –протиправними; стягнути з відповідача на її користь невиплачену заборговану їй в повному обсязі державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 1 січня 2010 року; зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати їй щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; усі її витрати за подання позову і розгляд справи стягнути з відповідача на її користь.  Посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни»та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

          Ухвалою судді від 14 січня 2011 року позовні вимоги позивача, які стосуються періоду часу з 1 січня 2006 року по 11 липня 2010 року (включно) залишені без розгляду.

8 лютого 2011 року відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, у якому він позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульоване. Виплата підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не проводилася через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати. Вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також не може бути задоволена вимога про  зобов’язання вчинити дії на майбутнє. Також зазначив, що позовні вимоги стосуються соціальної надбавки, виплату яких відповідач не здійснює.

          Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1  народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і згідно посвідчення №НОМЕР_1 від 13 листопада 2008 року являється пенсіонером по інвалідності. Згідно довідки, виданої управлінням праці та соціального захисту населення  являється дитиною війни.

Відповідно до статт1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яким внесено зміни, №107-VІ (107-17)  від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України №107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а відповідно до попередньої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.         

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, які є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути  оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач  по винен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 22.05.2008 року.   

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Згідно ч.ч.3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ст.8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.   

В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні  і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, яка передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області, за місцем проживання позивача, тому Управління ПФ України в м.Умань Черкаської області являється належним відповідачем по даній справі.   

Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, надає позивачу право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій, який визначений в ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень дітям війни, надбавок та інших виплат, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України №107-VІ, від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а інший розмір законодавцем не визначено, тому при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни, необхідно застосовувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла до визнання КС України змін неконституційними.  

Безпідставні посилання відповідача на невиплату підвищення до пенсії, в належному розмірі, через відсутність коштів (не надходження коштів з Державного бюджету України), для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Позивачу виплачується надбавка дітям війни, але не в розмірі 30%, як передбачено Законом, а в меншому розмірі, тому виплачені кошти необхідно врахувати при перерахунку та виплаті позивачеві підвищення до пенсії, в розмірі, який передбачений ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».   Посилання в даному випадку відповідача на те, що розміри мінімальної пенсії за віком для спеціальних законів встановлені Постановою Кабінету Міністрів України, безпідставні, так як підзаконні акти не можуть звужувати чи змінювати змісту закону.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в межах шестимісячного строку звернення до суду, обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.     

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату позивачу державного підвищення до пенсії, як дитині війни, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, при здійсненні ними владних управлінських функцій, таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки, на час розгляду справи, відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії, так як позивач не надала суду доказів, що вона зверталась до відповідача з приводу перерахунку підвищення до пенсії що стосуються періоду з 12 липня 2010 року по 12 січня 2011 року,  і, відповідно, не надано доказів, що за вказаний період часу відповідач відмовляв позивачеві у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії.

Однак, згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін. Враховуючи те, що відповідачем, незалежно від наявності звернень позивача про проведення перерахунку та виплати підвищень до пенсії за період часу з 12 липня 2010 року по 12 січня 2011 року, підвищення до пенсії виплачувались всупереч вимогам статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (так як відповідач не надав доказів про те, що у вказаний період виплати відповідали вимогам закону), суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області щодо способу обчислення та розміру виплат позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 12 липня 2010 року по 12 січня 2011 року.

Також суд вважає, що позивачем помилково у позовних вимогах вказано про виплату соціальної надбавки, а не підвищення до пенсії, так як з матеріалів справи вбачається, що позивач стоїть на обліку саме як одержувач пенсії у відповідача, і тому має право на підвищення до пенсії, а не соціальну надбавку.

Згідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією про сплату судового збору.

На підставі ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 11, 17, 19, 71, 94, 99, 183-2 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області щодо способу обчислення та розміру виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 12 липня 2010 року по 12 січня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м.Умань Черкаської області здійснити нарахування  та виплату на користь  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 12 липня 2010 року по 12 січня 2011 року, з урахуванням здійснених виплат за вказаний період часу.

В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

На постанову може бути подана апеляція до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з одночасним направленням її копії до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                           О.В. Корман