Справа № 11-а 788 2006р.                                                         Головуючий у 1-й інстанції Радченко С.В.

ст.309 ч.2 КК України                                                              Доповідач Ковальова Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області вскладі:

Головуючого: судді Годуна В.А. Суддів : Ковальової Н.М., Раєнка В.І. З участю прокурора Литвиненка О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача, який підтримував обвинувачення в суді, на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 12.05. 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1, 1961 р.н. раніше судима 20.12.2004 р. за ст. 309 ч.І, ст.75 КК України на один рік позбавлення волі з іспитовим терміном в один рік, засуджена за ч.2 ст.309 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком, та остаточно призначено два роки один місяць позбавлення волі, та на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки, та покладено обов"язок періодично з"являтися до органу кримінально-виконавчої систем, та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання та роботи, з поміщенням до кримінально виконавчої установи.

Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд залишена без змін.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_1 визнана винною й засуджена судом за те, що влітку 2005 року без передбаченого законом дозволу, біля с.Качкарівка Бериславського району Херсонської області, без мети збуту, придбала шляхом збирання декілька верхівочних частин та листя рослини конопля, яку перенесла до свого помешкання в с.Качкарівка, де виготовила шляхом висушення та подрібнення речовин, яка за висновком експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою 7,8 гр., яку зберігала в будинку для власного споживання.

В апеляції державний обвинувач, який підтримував обвинувачення в суді, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого, просив скасувати вирок, за м"якістю призначеного покарання по тим підставам, що засуджена вчинила злочин в період іспитового строку, тому повторне звільнення засудженої від покарання з випробуванням є незаконним, та постановити новий вирок, яким призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Як вбачається з протоколу судового засідання, кримінальна справа розглянута судом у скороченому варіанті відповідно до вимог ст. 299 КПК України, оскільки підсудною вина у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, була визнана повністю, і фактичні обставини ніким не оспорювались.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.З09 КК України як незаконне придбання, виготовлення, зберігання наркотичного засобу без мети збуту, повторно.

Посилання апелянта на п.26 постанови Пленума Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання", колегією суддів не може бути прийнято до уваги, оскільки постанови Пленуму Верховного Суду на сьогодні мають лише рекомендаційний характер, а відповідно до ч.З ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 КК України, тобто судам законом не заборонено повторно звільнювати засудженого від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу: задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, щире каяття, кількість зберігаємої наркотичної речовини - 7,8 гр., яка є незначною та зберігалася для особистого вживання, і всі обставини справи, а тому обгрунтовано дійшов до висновку про призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, і призначив покарання необхідне і достатнє для її виправлення.

Отже підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію державного обвинувача, який підтримував обвинувачення в суді, залишити без задоволення, а вирок місцевого Бериславського районного суду Херсонської області від 12.05. 2006 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.