№ 2-21/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 квітня 2007 року

Червоногвардійський районний сул м. Макіївки Донецької області в складі головуючої судді Желтобрюх І Л.. при секретарі Пефті Т.Ф..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодуваня майнової та моральної шкоди. -

УСТАНОВИВ:

Вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 12 квітня 2006 року ОСОБА_2. засуджений за ст. 296 ч. 3 КК України до двох років позбавлення волі. Указаним вироком вирішений цивільний позов громадянки ОСОБА_1.: з ОСОБА_2. на її користь стягнуто 2500грн. 00коп. на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні вимог щодо стягнення майнової шкоди в розмірі 500грн. 00коп. ОСОБА_1. відмовлено.

ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що 27 січня 2006 року, близько 9год 10хв. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, після сварки з невідомими особами, з якими напередодні розпивав спиртні напої, він забіг до магазину «Околиця» по вул. Туполева в \і Макіївці, де грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства. що  супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом: ОСОБА_2. висловлювався нецензурною лайкою, вимагав у продавця магазину ОСОБА_1. телефон, щоб викликати працівників міліції, а на вмотивовану відмову ОСОБА_1. надати йому телефон, дістав газовий балончик «Терен-4М» та застосував сльозогінний газ їй в обличчя, після чого пройшов за торгівельний прилавок і наніс ОСОБА_1. один удар рукою в обличчя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2006 року вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 12 квітня 2006 року змінено, дії ОСОБА_2. перекваліфіковані зі ст. 296 ч. З КК України на ст. 296 ч. 1 КК України, йому призначене покарання у вигляді двох років обмеження волі. Вирок в частинні вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суддів у порядку цивільного судочинства.

11 Вересня 2006 року в судовому засіданні Позивачка уточнила та конкретизувала заявлений позов, збільшила розмір заявлених до відшкодування сум: просила стягнути з Відповідача 1908грн. 41коп. витрат на лікування та 5000грн. 00коп. на відшкодування моральної шкоди. 02 Квітня 2007 року ОСОБА_1. подала до суду ще одну додаткову позовну заяву, якою збільшила заявлені вимоги: просила стягнути з Відповідача завдану їй майнову шкоду в розмірі 2870грн. 41коп. Крім того, просила відшкодувати завдану їй моральну шкоду. яку оцінки в 10000грн. 00коп.

У судовому засіданні Позивачка підтримала уточнені позовні вимоги, в обгрунтування яких пояснила, що 27 січня 2006 року, біля 9год 10хв, Відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, застосував до неї газовий балон, після чого наніс їй один удар кулаком в обличчя. Внаслідок злочинних дій Відповідача Позивачка отримала легкі тілесні ушкодження Зазначені обставини, стверджує Позивачка, спричинили виникнення в неї ряду неврологічних захворювань: астеноневротичного синдрому на фоні ушибу м'яких тканин голови. вегетосудинної дистонії, пізніше, внаслідок розвитку зазначених захворювань і  підвищеною тиску, ще й кардіологічні захворювання: ІХС та атеросклероз з гіпертензією. Внаслідок злочинних дій Відповідача Позивачка протягом тривалого часу перебувала на амбулаторному лікуванні у різних спеціалістів та на стаціонарному обстеженні у психіатричній лікарні. їй поставлений діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад. Нею витрачено багато коштів на придбання лікарських препаратів, проведення обстежень. Членам її сім'ї довелося нести додаткові витрати на проїзд до лікарні, на придбання продуктів харчування для неї. Майнову шкоду, заподіяну Відповідачем, вона оцінює в 2870грн. 41коп., які просить стягнути з Відповідача. Крім того, неправомірними діями Відповідача їй заподіяно і моральну шкоду, яка виразилася у сильному душевному хвилюванні, фізичних та моральних стражданнях, котрі вона перенесла та продовжує переносити внаслідок зазначених подій. Відповідач, що визнаний винним у скоєнні злочину за вироком суду, до цього часу не відбуває призначеного йому покарання, а продовжує поводитися щодо неї аморально, принижуючи її честь та гідність. Після скоєного Відповідачем злочину вона продовжує постійно відчувати страх за своє життя та здоров'я, через що вона звільнилася з роботи і не має засобів до існування, перебуваючи на утриманні свого чоловіка, інваліда 3 групи. Моральну шкоду вона просить відшкодувати у грошовому еквіваленті в розмірі 10000грн. 00коп., які просить стягнути з Відповідача.

Відповідач та його представник, адвокат ОСОБА_3., що діяв на підставі ордеру, в судовому засіданні спочатку заявлений позов не визнали повністю та пояснили, що Відповідач не визнає себе винним у скоєнні злочину, за який був засуджений вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 12 квітня 2006 року. Стверджували, що жодних тілесних ушкоджень Позивачці Відповідач не спричиняв, її захворювання ніяк не пов'язані з подіями того дня. Пізніше змінили свою позицію, пояснивши, що вимоги Позивачки про стягнення сум матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, бо заявлені до відшкодування й витрати на лікарські препарати, якими Позивачка лікувала супутні хвороби, до виникнення яких Відповідач не має жодного відношення, а тому такі витрати відшкодуванню за рахунок Відповідача не підлягають. Вимоги про відшкодування моральної шкоди сильно завищені, а підстави для заявления таких вимог надто перебільшені, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди Відповідач не визнає.

Заслухавши пояснення сторін, допитаних у судовому засіданні свідків, проаналізувавши надані сторонами докази, зокрема, оглянуті судом медичні картки та висновки експертів, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь в справі, не підлягають доказуванню. Згідно до вимог частини третьої цієї статті, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій щодо особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи малі місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Ст. 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Ст.ст. 22, 1166 ЦК України передбачають підстави настання відповідальності за заподіян} майнову шкоду та обов'язок особи відшкодувати майнову шкоду, заподіяну її незаконними діями або бездіяльністю. Ст.ст. 23, 1167 ЦК України передбачають підстави настання й форму відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Так, особа, права якої порушені, має право на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними у п.5 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 p. N 5. відповідно до загальних підстав    цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню

при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, а також вини останнього в її заподіянні.

Такі обставини як наявність протиправного діяння та вина Відповідача в його вчиненні встановлені вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 12 квітня 2006 року, що набрав чинності та є обов'язковим для суду.

Що стосується наявності шкоди, заподіяної здоров'ю Позивачки, то вона підтверджується вироком суду, висновком судово-медичної експертизи № 86М44 від 15 лютого 2006 року, згідно до  якого виявлені у ОСОБА_1. синці утворилися не менш, як від одного удару тупого предмета, яким могла бути кисть руки людини, зжата в кулак, та відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с. 53-54), та висновком комісії експертів № 118 від 15 січня 2007 року, 27 січня 2006 року ОСОБА_1. були отримані тілесні ушкодження: синець обличчя. Пілся стаціонарного обстеження в ОКПЛ з 25.12.2006р. по 12.01.2007р. їй встановлено діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад. Даний стан відноситься до невротичних розладів. Фізична травма, що мала місце, могла бути причиною розвитку такої невротичної реакції на психотравмуючу ситуацію. Таким чином, між виявленим у ОСОБА_1. станом та подіями 27.01.2006р. може мати місце прямий причинний зв'язок. Захворювання «вегето-судинна дистонія, ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією» розвинулися у ОСОБА_1 за тривалий період часу та не пов'язані з описаними подіями (а.с. 74-77).

Допитана у судовому засіданні невропатолог ОСОБА_4. пояснила, що 27 січня 2006 року до неї за медичною допомогою звернулася Позивачка зі скаргами на головний біль, слабкість, на скроні у неї була гематома. Позивачка розповіла про те, що була побита. Лікар направила Позивачку до нейрохірурга та поставила діагноз: ушиб м'яких тканин голови з астеноневротичним синдромом. Позивачці було призначено кілька курсів амбулаторного лікування з прийомом неотропів. Проте після проведення лікування стан Позивачки не покращився, а постійно призначати їй медичні препарати лікар не може. Вважає, що астеноневротичний синдром та вегетосудинна дистонія пов'язані між собою хвороби, які виникли та розвинулися саме внаслідок спричиненої травми та пов'язаного з цим стресу, що стосується ішемічної хвороби серця та атеросклерозу судин, то це хвороби, пов'язані з віком Позивачки і описаних обставин не стосуються.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_5. роз'яснив, що висновок комісії експертів № 118 від 15 січня 2007 року про наявність причинного зв'язку між виявленим невротичним станом ОСОБА_1. та подіями 27 січня 2006 року матиме категоричний характер за умови, що судом буде доведена відсутність інших психотравмуючих ситуацій у житті Позивачки за вказаний період часу. Такими травмуючими ситуаціями можуть бути: тяжка хвороба чи смерть близької людини, наявність неоплачеиого грошового зобов'язання, сімейна драма, тощо. Доповнив, що жодних інших травмуючих ситуацій, окрім описаної вироком суду. Позивачка не згадувала під час дослідження та стаціонарного обстеження. Крім того, пояснив, що призначені Позивачці препарати для лікування астено-невротичного синдрому могли призначатися і використовуватися для лікування невротичного розладу Позивачки, але їх прийом міг і ніяк не позначитися на її стані.

Допитана як свідок ОСОБА_6., пояснила суду, що знайома з Позивачкою біля 30 років, останнім часом живе по-сусідству. Протягом останнього часу, більш, як року, Позивачка двічі чи тричі на тиждень приходить до неї, щоб виміряти артеріальний тиск, який в неї підвищився, за її словами, після травми, що описана вище, заподіяної Відповідачем. Про існування жодних інших психотравмуючих ситуацій у житті Позивачки їй не відомо. У Позивачки дуже хороша сім'я. люди ставляться до неї доброзичливо, про існування жодних складнощів вона не розповідала. Усі її розповіді про наявні у неї постійні страхи та хвилювання були вмотивовані нею лише подією. що сталася 27 січня 2006 року.

Існування інших психотравмуючих ситуацій, окрім описаної, категорично заперечує і сама Позивачка.

Свідок ОСОБА_7. пояснила, що як маніпуляційна сестра стаціонарного відділення Макіївської міської лікарні № 2 вона провадила призначений лікарем Позивачці курс лікування за листком призначень у травні 2006 року, але зараз не пам'ятає, які саме препарати вона їй колола внутрішньо.

Той факт, що у травні 2006 року Позивачка звільнилася з роботи після описаних подій, підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8., яка підтвердила, що Позивачка працювала в неї протягом двох років, однак після описаних подій працювати далі не змогла і звільнилася.

Таким чином, суд вважає доведеними факти наявності протиправного діяння, вини Відповідача в його заподіянні, негативних наслідків такого діяння (звільнення з роботи, невротичне захворювання), та причинного зв'язку з їх виникненням та протиправними діяннями Відповідача.

Позивачкою надані докази про призначення та придбання лікарських препаратів для лікування ушибу та невротичних захворювань на суму 1711грн. 86коп., що дає підстави для задоволення її вимог у цій частині (а.с. 14-24, 28-31, 55-58). Суд не бере до уваги як доказ обгрунтованих витрат на лікування та обстеження Позивачки квитанції про добровільне пожертвування, вчинене до доброчинної організації «Співчуття» (а.с. 80-81). Пояснення Позивачки про те, що ніяким іншим чином їй обстеження не було б проведене, нічим об'єктивно не підтверджені. Проте квитанцію про сплату 32грн. 00коп. за діагностику суд вважає належним І допустимим доказом майнової шкоди і вважає за необхідне цю суму стягнути з Відповідача (а.с. 79).

При визначенні ступеню і розміру завданої моральної шкоди, що заявлена до відшкодування в грошовому еквіваленті, суд виходить із того, що винними діями Відповідача Позивачці завдано фізичного болю та страждань, яких вона зазнала внаслідок травми, моральних, душевних, страждань у зв'язку з порушенням звичайного укладу її життя, несення непередбачених витрат, втрати звичних зв'язків. Судом ураховується також характер скоєного Відповідачем злочину, ступінь вини Відповідача і його майнове становище. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги не доказані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодуваня майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_11743грн. 86коп. (одну тисячу сімсот сорок три гривні 86 копійок) на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_12000грн. 00коп. (дві тисячі 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання такої заяви. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.