Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

Справа № 2 –249/11

03 лютого  2011 року                                        Хмельницький міськрайонний суд    

в складі: судді Сарбея О. Ф.,

при секретарі Беднарській А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів пов’язаних із знеціненням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, зазначивши, що за договорами позики відповідач позичив у неї грошові кошти, які зобов’язався повернути. У зв’язку з тим, що відповідач борги в зазначені строки не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача суму процентів за користування грошовими коштами, інфляційні нарахування та 3% річних в розмірі 41 997, 70 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив. Просить суд стягнути з відповідача 39 997, 70 грн. оскільки відповідачем частково погашено борг через районний відділ ДВС.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили повністю та посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12 червня 2005 року ОСОБА_2 отримав від позивача позику 3000 євро. 17 жовтня 2006 року відповідач на підтвердження укладеного договору позики написав розписку з поверненням грошових коштів за першою вимогою. На вимогу ОСОБА_1 про повернення грошових коштів ОСОБА_2 відмовив.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01.03.07р. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 19937, 40 грн. та судові витрати.

17 жовтня 2006 року відповідач отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 32500 та зобов’язався повернути до 17.04.07р., про що був укладений нотаріально посвідчений договір позики.

Оскільки відповідачем в зазначені у договорі строки зобов’язання по поверненню грошей не виконано, 25.04.07р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі договору позики №12719 посвідченого 17.10.06р. здійснено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплачених в строк до 17.04.07р. грошових коштів в розмірі 32 500 грн.

Згідно довідки районного відділу ДВС на виконання виконавчого листа №2-1111 від 16.03.07р. Хмельницького міськрайонного суду, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у сумі 20166, 77 грн. було перераховано в рахунок погашення боргу 1000 грн. та 1000 грн. надійшла від боржника на рахунок ДВС з метою подальшого перерахунку.

У зв'язку з неповерненням боргу 02.07.2010 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення суми відсотків за користування грошовими коштами, інфляційних витрат, 3 % річних за неналежне виконання договірних обов'язків з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, а саме, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.4-6, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, фінансові послуги  надаються фінансовими установами та суб’єктами підприємницької діяльності  на підставі договору.  

Позивачем не надано суду доказів того, що він має право на надання фінансових послуг, і відповідно має право на отримання прибутку у вигляду відсотків за користування грошовими коштами.

Виходячи з викладеного у позивача виникло право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 заявила про пропуск строку для звернення до суду з боку позивачки.

Згідно ст. ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.    

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Відповідно до ч. 1 ст. 266 зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.  

Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. 

Вимога позивачки про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, інфляційних нарахувань та 3% річних заявлена 02.07.2010 року на прострочений борг 19 937, 40 грн., що виник 13.03.20007 року та вимога про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на прострочений борг 32 500 грн., що виник 17.04.2007 року заявлені поза межами строку позовної давності.

Оскільки, ОСОБА_1 не надала доказів поважності причин пропуску позовної давності, її позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 256, 257, 258, 266, 267, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів пов’язаних із знеціненням відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: