Справа № 22ц-1066
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
- головуючого судді: Леванчука О.М.,
- суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.,
- при секретарі: Товкан І.І.
з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-1066 за апеляційною скаргою представника позивача на рішення Славутського міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа –приватний нотаріус Славутського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.
в с т а н о в и л а :
в жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вона проживає одна в житловому будинку АДРЕСА_1 і була його власником до 28.12.2009 року, коли відчужила його шляхом укладення договору дарування на користь відповідача. Вона є людиною похилого віку, потребує
__________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Маршал І.М. Справа № 22ц-1066
Доповідач: Леванчук О.М. Категорія № 19,21
матеріальної та сторонньої допомоги у ремонті та догляді за будинком, яку відповідач зобов’язувався надавати. Позивачка стверджувала, що спірний договір був укладений лише на умовах довічного догляду, забезпечення її продуктами харчування, ліками, наданням фізичної допомоги. Однак відповідач обманув її не надає вказаної допомоги. З цих підстав просила визнати договір дарування від 28 грудня 2009 року - недійсним.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Непогоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивачки ОСОБА_1 –ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, він просив суд скасувати рішення і постановити нове рішення яким повністю задовільнити вимоги позивачки. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що ОСОБА_1 помилилась щодо істотних умов укладеного нею договору дарування в наслідок її похилого віку та стану здоров’я ( значна втрата зору та слуху), він також вказує, що укладаючи правочин ОСОБА_1 вважала що укладала договір довічного утримання оскільки син (відповідач по справі) обіцяв їй довічний догляд а також забезпечення всім необхідним (харчуванням, ліками).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, її представника, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вирішила - апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 –ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
У відповідності з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар домоволодіння –житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстровано в реєстрі за № 5174.
У відповідності з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” встановлено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
На думку колегії суддів суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела своїх позовних вимог. Як видно із матеріалів справи оспорюваний правочин укладений в нотаріальному порядку, з дотриманням всіх передбачених Законом України «Про нотаріат»умов. В договорі який підписано позивачкою мається запис про те, що зміст ст.ст. 182, 229-231, 233-235, 237, 717, 727 Цивільного кодексу України; ст. 96 Земельного кодексу України; ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»сторонам нотаріусом роз’ясненою. Даний договір підписано позивачкою чого вона не заперечує. Крім того нею підписана заява на ім’я нотаріуса якою посвідчена відсутність будь яких обтяжень щодо будинковолодіння.
За таких обставин суд дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про те що позивачка ОСОБА_1 мала намір розпорядитись належним їй будинком а саме подарувати його відповідачу ОСОБА_3 За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляції не спростовують висновки суду. Рішення суду відповідає матеріалам справи нормам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: