УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Заїки В.М,
суддів : Карпусь С.А., Рищука П.К., при секретарі: Ващук О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22а-70 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду від 21 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А- 2038 смт.Озерне, Житомирської області про стягнення надбавки за вислугу років.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1. зазначав, що з 5 серпня 1980 року по 9 грудня 2004 року проходив військову службу в Збройних Силах України. З 2 жовтня 2003 року проходив службу у в/ч А 2038 . Наказом командира від 16 листопада 2004 року був звільнений за станом здоров"я. З жовтня 2003 року по день звільнення йому була виплачена надбавка за безперервну службу , але у значно меншому розмірі , ніж передбачено чинним законодавством. Тому просив стягнути на його користь недоотримані 7240 грн. 88 коп. надбавки за вислугу років.
Постановою Старокостянтинівського районного суду від 21 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. з постановою суду не згідний, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що при винесенні постанови суд не врахував положення Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в частині визначення розміру надбавок.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 5 серпня 1980 року по 9 грудня 2004 року ОСОБА_1. проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом головнокомандувача військово-повітряних сил Збройних Сил України від
Головуючий у першій інстанції - Блонський В.К. Справа № 22а-70
Доповідач - Заїка В.М. Категорія № 14
2
16 листопада 2004 року його звільнено з військової служби в запас за п. 67 - підпунктом "б" (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Наказом від 9 грудня 2004 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вказані обставини підтверджується матеріалами справи.
Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Силах України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби.
Відповідно до вищезазначеного Указу Наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 року було затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою передбачено, що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюється в залежності від наявного грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, під час служби виплата зазначеної надбавки проводилась ОСОБА_1. у повному обсязі на підставі відповідних розпоряджень Міністра оборони України, якими передбачались її розміри, командування військової частини не мало повноважень самостійно визначати їх.
Давши належну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку про обов'язковість рішень Міністра оборони України щодо визначення розміру надбавок за безперервну військову службу та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать наведеним вище нормативно-правовим актам.
Постанова суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Старокостянтинівського районного суду від 21 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.