Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа  № 2-а-738/11

Категорія 68

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року                                                                                      м. Канів Черкаської області

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Льон О.М.  розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Канівського району про визнання неправомірними дій, зобов’язання перерахування та виплати недоплачених сум пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Канівського міськрайонного суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Канівського району відносно відмови  виплати пенсії у відповідно до ст.ст.39, 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язати УПФУ  Канівського району здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до ст.39,50,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної зарплати та  75% мінімальної пенсії з 07.11.2010 року, згідно ст.54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та в подальшому проводити нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до ст.ст. 39,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою судді від 01.02.2011 року відкрито скорочене провадження по справі. Копія ухвали направлена сторонам.

На адресу суду від представника відповідача управління Пенсійного фонду України Канівського району  Черкаської області надійшло заперечення, управління Пенсійного фонду України Канівського району діяло в межах законодавства та не допускало порушень по питанню виплати доплати працюючим пенсіонерам за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року та постановою КМУ від 26.07.1996 р. № 863. Крім цього, пояснив, що даний вид доплат проводиться в межах видатків, які виділені Головним управлінням. Управління Пенсійного фонду України на місцях, виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішень по визначенню розмірів доплат і компенсацій. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення та в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України без виклику сторін в скороченому провадженні.

При прийнятті постанови суд керується:        

- ч.2 ст.19, ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92, 152 Конституції України,    

-  ст. 1, 13,39, 50,54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;        

- Законами України «Про державний бюджет України на 2007-2010 р.р.»,    

- рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.04 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року;    

- ст.ст.1,10, 28, 46, 81 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;        

-  правовими позиціями Вищого Адміністративного Суду України,    

-  ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року №3477-ІУ;    

- п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.1996 р. № 9;    

- ст.2, ч.2 ст. 5, ст.ст. 8, 9, 94, 99, 183-2, 186 КАС України.      

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, копією посвідчення НОМЕР_1  та копією довідки МСЕК № 132182 від 04.06.2008 року, що позивач є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 1 категорії, та є інвалідом ІІ групи безстроково внаслідок захворювання пов’язаного з дією іонізованого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на ЧАЕС.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку УПФ в м. Канів як пенсіонер та отримує доплату до пенсії та додаткову пенсію по інвалідності ІІ групи, захворювання якого пов'язане з ЧАЕС з 07.11.2010 р.,  з 12.01.2011 року його переведено на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, у зв»язку з чим він  звернувся до відповідного управління з заявою про перерахунок пенсії.

Оскільки відповідач визначив та виплачує позивачу доплату до пенсії, додаткову та основну пенсію в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»і відмовляється здійснити перерахунок та визначити  пенсію позивача у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає, що порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи –75 відсотків мінімальної пенсії та доплати до пенсії у розмірі мінімальної зарплати з 07.11.2010 р., а основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 12.01.2011 р.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню пенсії.

Отже, виплату позивачу пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-кого терміну або строку виплати пенсії.

Крім цього, ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

У відповідності до  ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 39,50,54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28,46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2, 186,256 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Канівському районі  про визнання неправомірними дій, зобов’язання перерахування та виплати недоплачених сум пенсії - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Канів Черкаської області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку доплати до пенсії та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.39,50,54,67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Канів Черкаської області перерахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, основну та  додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 39,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:

доплату до пенсії від відповідно до ст.ст.39,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі однієї мінімальної зарплати;

додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 07.11.2010р., за виключенням отриманих раніше коштів;

пенсію по інвалідності у відповідності до ст.ст. 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі восьми  мінімальних пенсій за віком з 12.01.2011 р. за виключенням отриманих раніше коштів.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Копію постанови суду направити сторонам.

Зобов»язати відповідача виконати постанову суду негайно.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя           О. М. Льон