Справа №  1-232/11

П О С Т А Н О В А

          01 лютого 2011 року cуддя Печерського районного суду Білоцерківець  О.  А. ,  при секретарі                                                      Орловій М.І.,

за участю прокурора                                           Панчишина М.Я.,

         захисника                                                  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу  по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених    ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309  КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м.Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених    ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309  КК України.

Згідно пред’явленого обвинувачення ОСОБА_2, зокрема, обвинувачується в тому, що він 10.05.2010 року біля буд.№47 по вул.Предславинській в м.Києві з автомобіля НОМЕР_1,  таємно викрав чуже майно, яке належало  ОСОБА_3 на суму 39 262 грн. 18 коп.

Окрім цього, він обвинувачується у тому, що за місцем його реєстрації в с.Баланівка Бершадського р-ну Віннницької обл. незаконно зберігав шприц з рідиною, що містить особливо небезпечний наркотичний засіб ефедрон, масою 0,08 гр. без мети збуту.

До початку дебатів захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування.

В обґрунтування зазначеного клопотання підставами для направлення справи для проведення додаткового розслідування є істотна неповнота та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши думку підсудного, який підтримав клопотання, прокурора, який заперечував щодо нього, приходить до наступних висновків.

У справі  проведено судове слідство, докази у справі досліджені в повному обсязі, за виключенням допиту одного з свідків. Прокурор не забажав яким – небудь чином доповнити судове слідство чи змінити обвинувачення, відмовитись від нього  в частині.

У відповідності зі ст.16-1 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього невластивих йому функцій.

Згідно ст.281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були встановлені та допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Неправильним досудове слідство визнається у разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуального провадження  неправильно застосовані норми кримінально - процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотними порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об'єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, забезпечити право обвинуваченого на захист, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Однак слідчим у справі допущено неповноту досудового слідства, що істотно вплинуло на предмет доказування у даній справі. Органом досудового слідства  залишились не встановленими фактичні обставини справи, за якими пред’явлено зазначене вище обвинувачення, а висновки слідчого базуються на припущеннях.

Допитаний як підсудний ОСОБА_2 категорично заперечив, що вчиняв крадіжку речей з автомобіля 10.05.2010 року, в той вечір він знаходився за місцем свого проживання, що можуть підтвердити члени його родини та знайомі, після цього він поїхав до Вінницької області до матері, його весь час бачили в селі.

Частину майна, яке вилучили в нього, і яке було викрадене з цього автомобіля йому продав  знайомий його знайомого  «наркомана» ОСОБА_4,  останнього на його прохання він забрав до села, щоб той допоміг в ремонті будинку, однак останній весь час вживав наркотичні засоби та спав. В подальшому співробітники міліції з речей ОСОБА_4, які залишились в селі, вилучили залишки наркотичних засобів, до зберігання яких він відношення не має.

Допитані в судовому засіданні всі свідки, окрім ОСОБА_4, підтвердили показання підсудного.Неодноразові виклики та приводи ОСОБА_4 залишились органами внутрішніх справ не виконаними, хоча допит його в судовому засіданні особисто суддею є обов’язковим з урахуванням можливої особистої зацікавленості в обмові підсудного.

Разом з тим, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати їх допиту.

Таким чином, законодавство, яке є частиною законодавства України, містить вимогу безумовного забезпечення права підсудного на проведення допиту свідків в судовому засіданні.

Відповідно до ст.19 Закону «Про міжнародні договори України»  міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства, і мають перевагу у застосуванні в порівнянні з національними нормами у випадку конкуренції.

Згідно  ст.17 Закону України « Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію і практику  Європейського суду з прав людини  як джерело права.

Практика розгляду справ Европейським судом з прав людини чітко вказує на необхідність дотримання  вказаних прав підсудних ( «Мірілашвілі проти Росії, Луді проти Швейцарії, Саадак проти Турції», тощо.)

Європейський суд з прав людини в решеннях «Сахад проти Франції» і «Бонев проти Болгарії» вказав, що органи досудового слідства зобов’язані  здійснити дії для того, щоб обвинувачений міг допитати осіб, які свідчать проти нього.

Суд позбавлений можливості оцінити показання свідка ОСОБА_4, який не з’явився в судове засідання,  та які знаходяться в протоколах його допиту під час досудового слідства як неналежні джерела доказів, оскільки дані, що містяться в них, неможливо перевірити в судовому засіданні без встановлення особи та допиту цього свідка.

Такі показання підлягали перевірці слідчим під час досудового слідства та на виконання вимог ст.22 КПК України, однак останній не вжив належних заходів на  підтвердження чи спростування певних фактичних обставин справи.

Незважаючи на те, що ОСОБА_2 неодноразово вказував, що викрадені речі придбав на пл.Шевченка в м.Києві у наглядно знайомого, орган досудового слідства не вжив жодних заходів по встановленню відповідної особи.

Окрім цього, ОСОБА_4 під час досудового слідства вказував, що перебував за місцем реєстрації ОСОБА_2 в селі, вживав наркотики, однак такі показання слідчий не вважав за необхідне перевірити, вирішивши, що наркотичні засоби, які були там вилучені, належать саме ОСОБА_2 Однак будь-які відомості про вживання останнім наркотичних засобів матеріали справи не містять.

Також, слідчий взагалі не прийняв рішення в порядку ст.97 КПК УЦкраїни відносно ОСОБА_4 щодо наявності в його діях складу злочину за ст.309 КК України.

Слідчий не встановив та не допитав батька, сестру підсудного, їх сусідів з приводу фактичних обставин справи.

Під час досудового слідства всупереч вимогам ст.64 КПК України не встановлювався мотив дій ОСОБА_2 по заволодінню чужим майном, обвинувачення не містить на це посилання, що є недопустимим та свідчить про його неконкретність.

Згідно п.3 ч.2 ст.370 КПК України неправильністю досудового слідства є істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, що полягають в порушенні права на захист.

У відповідності зі ст. 129 Конституції України обвинуваченому гарантується забезпечення його права на захист.

Неповнота досудового слідства, зокрема, призвела до порушення слідчим              ст.ст.130,132 КПК України щодо належного обгрунтування та конкретності постанови про притягнення  ОСОБА_2 як обвинуваченого.

Неконкретність пред'явленого обвинувачення ігнорує вимоги   ст.ст. 132,142,223 КПК України про те, що обвинувачений має право знати, в чому саме він обвинувачується та  порушує його право на захист.

У відповідності зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Згідно ст.22 КПК України слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

З урахуванням зазначених вимог законодавства орган досудового слідства в рамках даної кримінальної справи зобов'язаний був допитати підсудного, належним чином перевірити його версію щодо невинності у інкримінованому діянні, належним чином встановити фактичні обставини  справи, прийняти законне рішення стосовно наявності ознак того, чи іншого злочину або відсутності відповідних ознак в діях ОСОБА_2, лише у разі підтвердження вини останнього пред'явити конкретне за змістом обвинувачення, яке б надало можливість реалізувати обвинуваченому право на захист.

Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі та інші дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з'ясувати обставини, що як викривають обвинуваченого у вчиненні злочину, так і виправдовують його, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі. Для цього,  необхідно вчинити слідчі та оперативно - розшукові дії по усуненні вище зазначеної неповноти та неправильності досудового слідства:

- допитати підсудного, надавши можливість детально давати показання щодо обставин справи;

- провести оперативно – розшукові заходи, встановити та допитати як свідків вказаних вище осіб з приводу придбання чужого майна та обставин проживання підсудного та ОСОБА_4 в с. Баланівка, перевірити причини зміни показань свідком ОСОБА_5, встановити місцезнаходження  ОСОБА_4, допитати його з урахуванням змісту показань підсудного показань щодо того,  провести очні ставки за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відтворення обстановки і обставин вчинення злочину, з метою встановлення обставин, які стосуються предмету доказування у справі, усунути  протиріччя;

-           за необхідності пред'явити  конкретне обвинувачення, яке б дало змогу захищатись від нього обвинуваченому;

-          прийняти законне рішення по справі на підставі достатніх, допустимих та об'єктивних доказів, усунувши припущення з формулювання обвинувачення, належним чином перевірити версію підсудного щодо  невинності в інкримінованих діяннях.

       Вказаний перелік оперативно – розшукових та слідчих дій  є не може бути вичерпним, оскільки результати проведення таких дій можуть вимагати здійснення інших, з метою встановлення фактичних обставин справи.

Суд в судовому засіданні позбавлений можливості з дотриманням процесуальної природи судового розгляду усунути вказані порушення вимог закону, оскільки у справі необхідно фактично заново провести досудове слідство,  що суперечить процесуальній природі судового розгляду.

Направляючи справу в цій частині обвинувачення на додаткове розслідування, суд вважає за необхідне скасувати міру запобіжного заходу, ОСОБА_2, оскільки і іншій частині обвинувачення за ч.1 ст.309 КК України він утримується під вартою, що забезпечує його належну процесуальну поведінку.

Таким чином, дана кримінальна справа підлягає направленню прокурору  Печерського району м. Києва для організації додаткового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.62,129 Конституції України, ст.16-1, 22, 64,132,281 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

 Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_2                    у вчиненні злочинів, передбачених    ч.2 ст.185,  ч.2 ст.309  КК України, направити прокурору Печерського району м. Києва для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 в частині обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених    ч.2 ст.185,  ч.2 ст.309  КК України, – скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом  7 діб з дня її винесення.

Суддя                                                                                      О. А. Білоцерківець