Справа № 2-а-28/11/1217
Категорія 70
ПОСТАНОВА
Іменем України
2 лютого 2011 року с. Мілове
Суддя Міловського районного суду Луганської області Чехов С.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулась позивачка ОСОБА_1. із адміністративним позовом у якому просить поновити строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами понад 6 місяців , визнати протиправним недоплату належних її як дитині війни сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті її цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року, а також зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Міловському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року., та стягнути на її користь не виплаченої щомісячної державної допомоги у сумі 1702 гривень .
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 2 лютого 2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від представника відповідача надійшли заперечення проти позову в яких він просить в задоволенні адміністративного позову позивачки відмовити у зв'язку з відсутністю законних підстав . Оскільки відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того згідно ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Само фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. За Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. У яких визначено, що 1 січня 2008 року особам які мають статус “Дитина війни”, крім осіб на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії буде виплачуватись в розмірі встановленому для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність). Однак 22 травня 2008 року рішенням конституційного Суду України № 10-рп/2008 було визначено неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” у тому числі щодо виплати надбавок і дітям війни з 1 січня 2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В той час з 22 травня 2008 року згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту населення” яка містить в собі норми регулювання доплати до пенсії дітям війни, відрегульовано порядок виплати підвищення, тому з жовтня 2008 року надбавка дітям війни виплачується в сумі 49,80 гривень. Виплата надбавок здійснюється в межах наданих бюджетних призначень, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється.
Судом встановлено, що Позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 7).
Позивачка зверталася до Відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, але її було відмовлено з посиланнями на те, що з 1 січня 2008 року ї виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком (а.с.8)
Суд вважає, що така відмова у повній мірі не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195- IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнанні такими, що не відповідають Конституції України. Отже починаючи з 9 липня2007 року позивачка мала право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного закону.
Згідно п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Таким чином Конституційний Суд України вирішив, визнати таки, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії, за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008.
За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року.
Враховуючи, що розмір виплати такого підвищення не обмежувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», та зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 та 2010 роках не вносились і тому виплата підвищення до пенсії як дитині війни в 2009 та 2010 році у меншому розмірі ніж це передбачено ст.6 Закону є неправомірною.
Строк для для звернення до суду позивачки був поновлений з 1 січня по 31 грудня 2010 року. (а.с.15-16)
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки
є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного Фонду України в Міловському районі Луганської області за 2010 роки.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008, ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 , як «дитині війни», у період з 1 січня по 31 грудня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як «дитині війни»за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволені інших вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області у стягненні 1702 гривень відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апеляції через Міловський районний суд.
При прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: С.І. Чехов