РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011                                                                                       Справа№  2-349/11

Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді                                                            Маштак К.С.

при секретарі                                                                      Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про вселення та визначення порядку користування, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про вселення та визначення порядку користування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 20 листопада 1993 року по 05 серпня 2010 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають неповнолітню дитину –доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. В період шлюбу в 2001 році відповідачем для сім’ї придбано спірну квартиру, куди вона, відповідач та їх донька вселилися та проживали в ній однією сім’єю. Всі троє –позивач, відповідач та їх донька були зареєстровані у квартирі за вказаною адресою одночасно –23 березня 2001 року, всі троє зареєстровані у даній квартирі по цей час.

Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що відповідач постійно влаштовував сварки та бійки, вигнав її з дитиною з квартири, які були змушені переїхати до її матері. Позивач разом з дитиною неодноразово намагалась переїхати до квартири АДРЕСА_1, проте ОСОБА_2, чинить їй перешкоди та забороняє їм вселятись до спірної квартири. З цього приводу позивач зверталась до Самарського райвідділу ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області із заявою по факту протиправних дій відповідача, але їй було запропоновано звернутись до суду, тому позивач просить вселити її з дитиною в квартиру АДРЕСА_1. За тих обставин, що порядок користування квартирою між позивачем та відповідачем не визначений та ситуація, яка склалася, це вкрай неприязні відносини між позивачем та відповідачем, не дасть змоги на добровільних засадах визначитися з порядком користування приміщеннями в квартирі просить суд про визначення порядку користування квартирою, а саме виділити в користування позивачу з дитиною житлову кімнату загальною площею 14,8 кв.м з балконом, а відповідачу житлову кімнату загальною площею 12,8 кв.м., всі інші окремі підсобні приміщення –кухню, санвузол, ванну, кладову, коридор залишити в загальному користуванні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, на підставі обставин викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та пояснив, що йому та його батькам належала приватизована квартира АДРЕСА_2. 30 листопада 2000 року квартира була продана і на виручені кошти куплені дві квартири для нього та батьків. Таким чином, АДРЕСА_1 придбана 03 лютого 2001 року, на його ім’я, на кошти виручені від продажу частки в приватизованому житлі. Ніяких спільних з ОСОБА_1 коштів в купівлю квартири не було вкладено, саме тому договір купівлі-продажу оформлений тільки на його ім’я. Спільне користування вищевказаною квартирою неможливе, так як вони різні люди. Також, пояснив, що ствердження позивача про те, що він перешкоджав їй у користуванні квартирою не відповідає дійсності, він лише намагався уникнути будь-яких контактів та конфліктів з нею. З квартири позивач пішла добровільно в січні 2009 року, вирішивши припинити з ним сімейні відносини. Відповідач підтвердив факт заміни ним замку в спірній квартирі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи управління-служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в судовому засіданні позовні вимоги вважала законними та обґрунтованими, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги вважала законними та обґрунтованими, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому пояснила суду, що дійсно відповідач перешкоджає їм у користування квартирою, замінив замки на вхідних дверях квартири.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, представника третьої особи, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що з 20 листопада 1993 року по 05 серпня 2010 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітню дитину –доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, батьком якої є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження від 24 січня 1995 року серії НОМЕР_1 (актовий запис № 34) (а.с. 22).

Донька ОСОБА_3 на теперішній час проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

03 лютого 2001 року ОСОБА_2 придбав АДРЕСА_1, що підтверджується договором про купівлю-продаж квартири від 03 лютого 2001 року. (а.с. 45).

Згідно довідки комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району № 1766 від 14.05.2010 року в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3, ОСОБА_2, зареєстровані з 23 березня 2001 року по теперішній час (а.с. 9).

За статтею 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, придбане в період шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України, ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР, член сім’ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і припинення сімейних відносин не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом частин 2, 3 статті 154 Сімейного кодексу України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають  право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами, що спірна квартира була придбана відповідачем в період шлюбу з позивачем.

Позивач, ОСОБА_1, вселилася у спірну квартиру і була в ній зареєстрована разом з відповідачем ОСОБА_2, та донькою –ОСОБА_3, де проживали разом однією сім’єю. Відповідач на даний час чинить перешкоди позивачу та дочці у проживанні та користуванні спірною АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, що підтверджується як поясненнями позивача, так і поясненнями самого відповідача в судовому засіданні, тому суд вважає за можливе вселити ОСОБА_1 та її неповнолітню дитину –доньку ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам діючого законодавства без рішення суду позбавив житла позивача з дочкою, які внаслідок його протиправних дій не мають можливості проживати та користуватися спірною АДРЕСА_1

Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про визначення порядку користування спірною квартирою.

Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 44 кв.м., має житлову площу 27,6 кв.м, складається з двох ізольованих кімнат площею 12,8 та 14,8 кв.м., коридору, кухні, ванної, туалету, кладової.

В силу ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.

У відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти –члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Частки сторін в спільній сумісній власності подружжя є рівними, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, оскільки інше не було визначено домовленістю сторін. Частка позивача складає 13,8 кв.м. Так, відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Вирішуючи питання про визначення порядку користування квартирою, суд приймає до уваги, що на цей час крім відповідача та позивача в спірній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_3, яка згідно ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу УРСР, як член сім’ї власника квартири має право користуватися жилим приміщенням нарівні з власником квартири.

Враховуючи, що між сторонами склалися неприязні стосунки, а також те, що  порядок користування квартирою між сторонами не встановлювався, а виділення в користування позивачці з дочкою кімнати більшої площі не буде порушувати права дитини, суд вважає за необхідне виділити позивачці з дочкою в користування в квартирі АДРЕСА_1 ізольовану кімнату площею 14,8 кв.м. з балконом, а відповідачу виділити в користування кімнату площею 12,8 кв.м. що також не буде порушенням його прав, та інші приміщення залишити в загальному спільному користуванні.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом неодноразово роз’яснювалось сторонам положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Суд вважає, що витрати позивача ОСОБА_1, які пов’язані з оплатою судового збору у розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 16, 358 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, управління-служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про вселення та визначення порядку користування задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1.

Визначити наступний порядок користування АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділити у користування кімнату загальною площею 14,8 кв.м. з балконом, за даними технічного паспорту № 5 –житлова;

- ОСОБА_2 виділити у користування кімнату загальною площею 12,8 кв.м., за даними технічного паспорту № 2 –житлова;

- всі інші окремі приміщення –кухню, санвузол, ванну, кладову, коридор –залишити в спільному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу у розмірі 37 грн., а всього 54 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий суддя:                                                                          К.С. Маштак