Справа № 2- 246/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                     Кушнірчука Р.О.,

при секретарі:                     Філюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Комунального виробничого житлового ремонтно –експлуатаційного підприємства Самарського району, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2010р. позивачі звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно –експлуатаційного підприємства Самарського району, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачи обґрунтували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.10.2007 року. З 2006 року в  АДРЕСА_1 в підвалі постійно виникало підтоплення, в результаті чого там постійно стояла вода, внаслідок чого стіни їхньої квартири були вологими. На неодноразові звернення до керівництва відповідача з проханням усунути дані недоліки, їм було відмовлено, у зв’язку з чим в період 2006-2007 року вони були вимушені за власні кошти провести ремонтні роботи у підвалі будинку та власній квартирі. Загальна вартість придбаних матеріалів склала  4947,65 гривень. Відповідачем було компенсовано 1410,65 гривень, шляхом переводу даної суми за рахунок оплати комунальних послуг, а залишок суми в  розмірі 3537,00 гривень не компенсовано.

За таких обставин, позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на матеріальну шкоду в розмірі 3537,00 грвиень, шляхом її компенсації за рахунок оплати за комунальні послуги та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. шляхом її компенсації за рахунок оплати за комунальні послуги, а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Комунального виробничого житлового ремонтно –експлуатаційного підприємства Самарського району надав заперечення на позов, в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.63-64).

            Вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

В судовому засідання було встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 14-15).

Вказаний будинок перебуває на балансі КВ ЖРЕП, який здійснює обслуговування будинку.

З 2006 року в АДРЕСА_1 в підвалі виникали підтоплення, які були викликані аваріями на трубопроводі горячого водопостачання в бойлері та зливом води у підвал, що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи : листами КВ ЖРЕП (а.с.19,36) актами складеними комісією за участю представників відповідача (а.с.23,25,33), неодноразовими заявами позивача на адресу відповідача (а.с.27,28,31), листом диспетчера (а.с.32).

В результаті цих підтоплень, стіни квартири позивачів були вологими, з’явилася пліснява, сколи штукатурки, відклеїлися обої, що було зафіксовано представниками КВЖРЕП  згідно акту від 13.07.2006 року (а.с.25).

 Позивач був вимушений за власні кошти провести ремонтні роботи у своїй квартирі та витратити на придбання  матеріалів загальну суму  4947,65 гривень.

Відповідачем КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська позивачу, було компенсовано 1410,65 грн., шляхом переводу данної суми за рахунок оплати комунальних послуг, що не заперечувалося відповідачем та підтверджується листом КВЖРЕП (а.с.18). Однак сума в розмірі 3537,00 грн., як різниця, відповідачем не була компенсована в зв'язку з тим, що ці витрати та перелік робіт попередньо не були погоджені з відповідачем, а до того ж документи (квитанції), які були надані в підтвердження придбання цих матеріалів, оформлені не належним чином.

Відповідно до  ч.   1  ст.  1166  ЦК  майнова  шкода,  завдана  неправомірними рішеннями,  діями   чи   бездіяльністю  особистим   немайновим   правам   фізичної  або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ч. 1 ст. 1, ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно із законом. Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є їх надання споживачу відповідно до умов договору. При цьому виконавець зобов'язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та вимоги закону, суд приходить до висновку, що, оскільки матеріальну шкоду завдано внаслідок пошкодження внутрішньобудинкових мереж, відповідач повинен її відшкодувати, що ним і було зроблено на суму 1410,65 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди в розмірі 3537,00 грн., як різниці між фактично понесеними затратами на відновлення стану квартири та сумою 1410,65 грн., яка була компенсована відповідачем, шляхом переводу данної суми за рахунок оплати комунальних послуг позивача, суд виходив з наступного.

За змістом ч. 2  ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов, як наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди,  причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою та вина в заподіянні шкоди.

Пунктом 2  Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

На думку суду, позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що понесені ним витрати на придбання матеріалів, вартість яких він просить компенсувати, були пов’язані та мали причинний зв’язок з протиправними діями відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2006 р. комісія при участі інженера                 КВЖРЕП Самарського району, майстра РЕУ - 2 ОСОБА_6 і спеціалістом ТОВ «Інституту нових технологій і матеріалів»Натха А. С. була обстежена квартира № 76 по вул. Кольській по зверненню громадянина ОСОБА_8 (а.с.25)

З результаті перевірки було виявлено, що в квартирі № 76 у основи стін і по углам виявлені участки сирості, плісень і відставання шпалер, на потолку маються невеличкі тріщини побілки.

Візуально ремонт в квартирі не проводився дуже давно, про що свідчить побілка потолків і старого типу шпалер, а також покриття полів плиткою ПХВ з моменту здачі будинку в експлуатацію з 1986 року.    

Після обстеження квартири, майстером РУ-2, ОСОБА_6 було подано службову записку Начальнику КВЖРЕП Самарського району, в якій вона просила оплатить товарні чеки ОСОБА_5, мешканцю АДРЕСА_1 на загальну суму 1410, 65 грн.

В підтвердження цих доводів була складена розрахункова відомість на ремонт АДРЕСА_1 (а.с.54).

У відповідності до складеної розрахункової відомості в неї увійшли ціни на ремонтні роботи, які були виконані силами відповідача та матеріали придбані позивачем у відповідності до наданих ним чеків.

На підставі цих документів відповідачем були погоджені ці витрат на придбання саме необхідних для ремонтних робіт матеріалів, після чого відповідач у рахунок оплати комунальних послуг зарахував суму 1410,65 гривень.

Після виконання робіт був також складений Акт виконаних робіт, відповідно до якого столяром КВЖРЕП установлено обналічніки в туалеті, зроблено ревізійне вікно в ДСП, маляр провів окраску дверей в туалеті і у ванній кімнаті, а також зроблена перетирка і побілка потолків в туалеті та ванній кімнаті (а.с.49). Роботи були проведені вчасно і в строк зазначений скаржником, претензій з його боку не було.          

Суд не може погодитися з твердження позивача про те, що відповідач зобов’язаний відшкодувати витрати  на придбання матеріалів у сумі 3537,00 гривень, найменування яких вказано у квітанціях (а.с. 16-17), з наступних підстав.

В судовому засіданні позивач пояснив, що до відповідача з питанням попереднього погодження переліку матеріалів, які необхідно придбати та переліку робіт, які необхідно виконати у квартирі, він не звертався, відповідач переліку матеріалів та витрат на їх придбання йому не погоджував.

Самі квитанції (а.с. 16-17) не підтверджують саме такого розміру витрат, який просить відшкодувати позивач.

Позивачами не надано суду обґрунтованого розрахунку завданих збитків, не надано дефектного акту, який повинен був складатися під час огляду квартири, також не надані докази про те, що саме було пошкоджено в його квартирі в результаті підтоплення підвалу, а експертного висновку про те, що понесені ним витрати пов’язанні з виниклими підтопленнями у підвалі будинку не складалося.

Крім того, з наданих позивачем квітанцій вбачається, що ним був придбаний ліноліум, фурнітура та багети, але як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося самим позивачем, до відновлення стану квартири в нього напольне покриття було у вигляді плитки ПХВ, а багетів в квартирі зовсім не було, тому на думку суду вимога позивача про відшкодування понесених ним витрат на придбання матеріалів, якість та вартість яких значно більша та тих, яких в нього зовсім не було, є безпідставною, а тому позовні вимоги  в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3537,00 гривень шляхом її компенсації за рахунок оплати за комунальні послуги –задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення 2000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, шляхом її компенсації за рахунок оплати за комунальні послуги, суд виходив з наступного.  

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Враховуючи те, що позивачами не надано доказів того, що моральна шкода, завдана саме небезпечною для їх життя і здоров'я послугою, а також аналізуючи в сукупності досліджені докази та співвідношуючи їх з наведеними нормами права, суд приходить до висновку про відсутність підстав і для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 –60, 169, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Комунального виробничого житлового ремонтно –експлуатаційного підприємства Самарського району, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: