Справа  2-189/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "15" лютого 2011 р.  Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                    головуючого судді                                        Сухорукова А.О.,       

                    при  секретарі                                        Сядро Г.Г.,   

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне виробниче житлове ремонтно –експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що у 2003 році разом із відповідачем ОСОБА_2, який на той час був її чоловіком, вселилась у квартиру АДРЕСА_1, де і зареєстрували своє місце проживання. ОСОБА_3, яка була її бабусею, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Після її смерті, залишився без нагляду дідусь, ОСОБА_4 і вона була вимушена тимчасово переїхати до нього, щоб проживати з ним і надавати йому допомогу. Через тиждень після її переїзду, відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розірвання шлюбу, і згодом шлюб між ними було розірвано. Особисті речі з квартири АДРЕСА_1 вона не вивезла, по декілька разів на тиждень навідувалась у квартиру.

В жовтні 2008 року їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 змінює замки на вхідних дверях у квартиру. Вона відразу приїхала перевірити достовірність цих фактів, і переконалась, що в дійсності, замки на вхідних дверях в квартиру АДРЕСА_1 змінені. На її неодноразові прохання, ОСОБА_2 ключів від квартири їй не надавав.

На початку весни 2009 року, відповідач ОСОБА_2 вивіз із квартири все сумісно нажите майно, а в квартиру вселив своїх родичів: матір, сестру та племінника.

За результатами її звернення до правоохоронних органів, вона отримала відповідь, якою їй було рекомендовано звернутися із позовом безпосередньо до суду.

ЇЇ неодноразові прохання в позасудовому порядку врегулювати спір, відповідачем ігнорувалися, що і послугувало її причиною для звернення до суду із цим позовом.

На підставі викладеного, позивач просить суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням та вселити її в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 3-5).

12 травня 2010 року позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги. Зокрема доповнила прохальну частину позову вимогою про визначення порядку користування житловим приміщенням, шляхом виділення їй в користування житлову кімнату площею 8 кв.м., кухню, ванну та коридор залишити в загальному користуванні (а.с.а.с. 31-33).

08 червня 2010 року відповідач по первинному позову ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим  приміщенням.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що разом із ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2003 року. Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вселилась в квартиру АДРЕСА_2, а 20 травня 2004 року була там зареєстрована. В середині лютого 2008 року, вони посварилися із ОСОБА_1 і сімейно-шлюбні стосунки було припинено. В березні 2008 року ОСОБА_1, узявши частину своїх особистих речей, добровільно залишила квартиру та стала проживати в АДРЕСА_3. Жодних перешкод у проживання їй не чинили. В липні 2008 року, ОСОБА_1 остаточно вивезла всі свої речі, після чого, 05 серпня 2008 року шлюб між ними було розірвано.

За період з березня 2008 року по цей час ОСОБА_1 в спрій квартирі не проживає, забрала всі свої особисті речі, жодного разу вселитися не намагалась, має ключі від квартири, у зв’язку з чим, втратила право на користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на проживання в спірній квартирі (а.с.а.с. 39-40).

Позивач по первинному позову ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Так, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що між нею та ОСОБА_2 стосунки тривають з 15 років. Коли ОСОБА_2 пішов служити в армію, то вона його очікувала і після цього вони почали проживати сумісно, а згодом у 2003 році зареєстрували шлюб. В 2008 році померла її бабуся, внаслідок чого без нагляду залишився дідусь, який страждав на склероз і не бачив на одне око. Внаслідок цього, вона була вимушена переїхати до нього і доглядати за ним. При цьому по два-три рази на тиждень вона навідувалась і ночувала в квартирі по вул. Таманській. ОСОБА_2 міг не приходити додому на ніч, а залишатися десь в іншому місці. Після цього їй стало відомо, що ОСОБА_2 подав до суду позов про розірвання шлюбу, на що вона була дуже здивована і в судовому засіданні просила строк для примирення. В дійсності, вона забирала з квартири деякі речі, зокрема комп’ютер, який належав не їй, а перебував у власності технікуму, де вона працювала викладачем. ОСОБА_2 поміняв замки в квартирі і вона не мала доступу до квартири, після цього заселив свою матір, сестру та племінника.

Відповідач по первинному позову, який є позивачем по зустрічному позову, ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали у повному обсязі, просили суд відмовити в їх задоволенні, так як вважали їх безпідставними. Свої позовні вимоги по зустрічному позову підтримали в повному обсязі.

Зокрема, ОСОБА_2 в своїх поясненнях зазначив, що в дійсності був одружений із ОСОБА_1 У березні 2008 року їхні шлюбні стосунки було припинено і ОСОБА_1 виїхала проживати до дідуся. Після цього, вона в три етапи вивозила свої речі, в останній раз він власне самостійно їй допомагав в цьому за її проханням. За комунальні послуги він сплачував особисто, жодної участі в цьому ОСОБА_1 не приймала. Крім того, замки на вхідних дверях він не змінював. ОСОБА_1 жодного разу не намагалась вселитися до спірної квартири, а навпаки, добровільно залишила її.

Представник третьої особи, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська, в судове засідання на слухання по справі не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши доводи та пояснення позивача по первинному позову та її представника, доводи та пояснення відповідача по первинному позову, який є позивачем по зустрічному позову та його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первинний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 11).

Шлюб між сторонами було розірвано 05 серпня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу та рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року (а.с.а.с. 8, 88)

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані в АДРЕСА_1, що підтверджується довідками (а.с.а.с. 22, 34).

ОСОБА_6, який є батьком ОСОБА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с.а.с. 11, 12)

ОСОБА_3, яка була бабусею ОСОБА_1 зі сторони батька, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.а.с. 10, 12).

В період з 13 квітня 2008 року по 20 квітня 2008 року ОСОБА_1 перебувала за межами території України, в місті Шарм-Ель-Шейх держави Єгипту, що підтвердується путівкою та копією паспорта для виїзду за кордон, відповіддю Державної прикордонної служби України від 12.01.2011 року (а.с.а.с. 112, 113, 118).

Відповідно до листа-відповіді № 3/87 від 04 серпня 2010 року КЗ «Дванадцяте територіальне медичне об’єднання», ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є дідусем ОСОБА_1, перебуває на диспансерному обліку у фахівців об’єднання із діагнозом: відкритокутова ІІ-а глаукома правого ока, відкритокутова  глаукома лівого ока IV с, ускладнена катаракта обох очей, ішемічна хвороба серця: постінфарктний (1999р.) кардіосклероз, серцева недостатність ІІ ст. Зазначено, що хворий потребує сторонньої допомоги (а.с. 71).

Згідно листа-відповіді № 1/48 від 20 вересня 2010 року КЗ «Дванадцяте територіальне медичне об’єднання», ОСОБА_4 на час складання листа стороннього догляду не потребував (а.с. 84).

Відповідно до акту від 01 червня 2008 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 11 березня 2008 року по 01 червня 2008 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 41).

Згідно до акту від 01 вересня 2008 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 01 червня 2008 року по 01 вересня 2008 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 42).

Як вбачається із акту від 01 січня 2009 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2008 року по 01 січня 2009 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 43).

Із акту від 01 квітня 2009 року, складним особисто ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2009 року по 01 квітня 2009 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 44).

Відповідно до акту від 01 липня 2009 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 01 квітня 2009 року по 01 липня 2009 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 45).

Актом від 01 жовтня 2009 року, складним особисто ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2009 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 46).

Згідно до акту від 01 січня 2009 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2009 року по 01 січня 2010 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 47).

Відповідно до акту від 01 квітня 2010 року, складним особисто ОСОБА_2, ОСОБА_1 в період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2010 року в АДРЕСА_1 не проживає. Даний факт підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 48).

Довідка Міжрегіональної академії управління персоналу Дніпропетровського інституту від 17 червня 2010 року підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що в березні 2008 року вона вивезла не свої речі, як вказує ОСОБА_2, а майно яке належало академії: ПЕОМ системний блок в комплекті з монітором (а.с. 56).

Із довідки № 25 від 22 червня 2010 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Придніпровський енергобудівний технікум» вбачається, що ОСОБА_1 в дійсності повернула навчально –методичну літературу технікуму 05 серпня 2008 року, якою користувалася раніше (а.с. 55).

Дана довідка підтверджує доводи ОСОБА_1 про те, що в серпні 2008 року вона забрала саме книги і деякі речі, щоб повернути за місцем роботи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що мешкає в АДРЕСА_1 близько 15 років, є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 У квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_2 мешкав чоловік, котрий наклав на себе руки і не був родичем ОСОБА_2 Спочатку з подружжям мешкала матір ОСОБА_1, потім вона переїхала. Він не чув, щоб ОСОБА_2 і ОСОБА_1 влаштовували сварки, навпаки, мешкали злагоджено. Приблизно з весни 2008 року ОСОБА_1 не мешкала в квартирі. Одного разу він бачив як ОСОБА_1 разом із своєю матір’ю виносили з квартири дитячу іграшку. Він не бачив, чи навідувалась в квартиру ОСОБА_1 чи ні, також йому невідомо про те, чи змінював ОСОБА_2 замки на вхідних дверях. При складані актів про не проживання ОСОБА_1 він приймав безпосередню участь, але він не знає, чи залишалися речі останньої в квартирі, так як не оглядав шафи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що купив квартиру в АДРЕСА_1 в 2005 році, є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Подружжя мешкало разом до весни 2008 року, після цього ОСОБА_1 там не проживала. Він безпосередньо приймав участь у складанні актів про не проживання ОСОБА_1 Раніше, він декілька разів затоплював квартиру подружжя, останній раз в травні 2008 року він міняв там батареї і ОСОБА_1 там вже не було. Особисто він не бачив, як ОСОБА_1 вивозила речі з квартири. Про те, що ОСОБА_2 змінив замки на вхідних дверях йому також не відомо. При огляді квартири, жіночих речей він там не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його онукою. До квітня 2008 року вона проживала разом із ОСОБА_2, який був її чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його дружина і він попрохав ОСОБА_1 переїхати до нього, щоб вона доглядала за ним, так як він є хворою людиною, страждає на глаукому лівого ока та катаракту правого ока. Також переніс інфаркт, а згодом і інсульт, йому потрібен догляд. ОСОБА_1 погодилась на це і переїхала до нього в 20-тих числах квітня 2008 року. Декілька разів на тиждень вона ходила ночувати до ОСОБА_2, але в червні –липні 2008 року сказала йому, що ОСОБА_2 змінив замки і вона не може потрапити до квартири. Про те, що його онука вивозила якісь речі йому не відомо, бо вона купляла собі новий одяг.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що була сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зі сторонами має добрі, дружні стосунки. ОСОБА_1 розповідала їй про те, що доглядає дідуся, так як її бабуся померла. Восени 2008 року ОСОБА_1 повідомила про те, що замки змінені, а коли вона піднялися, то побачила, що в дійсності ключі ОСОБА_1 не підходять до вхідних дверей квартири, ключ не повертався в замку. Всередині квартири вона не була, у зв’язку з чим не бачила, чи вивезла ОСОБА_1 речі чи ні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що знає подружжя з 2002 року, так як його дружина працювала разом із ОСОБА_1, потім він познайомився із ОСОБА_2, вони разом працювали. Коли він в 2008 році був у гостях у ОСОБА_2, той повідомив йому про те, що ОСОБА_1 з’їхала і більше не проживає з ним. Більш того, як ОСОБА_1 з’їхала із квартири, він гостював у ОСОБА_2 раз на тиждень. У вересні 2008 році він був присутній в той час, коли ОСОБА_1 вивозила якісь речі, ОСОБА_2 в цьому їй допомагав. Також, він не бачив, щоб в квартирі змінювалися замки.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із дослідженими в судовому засіданні доказами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 64 ЖК України:

Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Згідно до ст. 71 ЖК України:

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом всього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з весни 2008 року, тобто з того часу, коли вони переїхала доглядати за дідусем.

При цьому ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_1 в три етапи вивозила свої речі із спірної квартири: спочатку комп’ютерну техніку, потім книжки, а згодом і речі –останній раз у вересні 2008 року.

З такими твердженнями відповідача по первинному позову ОСОБА_2 суд погодитися не може, так як в судовому засіданні було встановлено і підтверджено письмовими матеріалами справи та обставина, що позивач по первинному позову ОСОБА_1 вивозила майно, що не перебувало в неї у власності, а знаходилось на балансі установ, де вона працювала, у зв’язку із необхідністю проведення інвентаризації.

При цьому, суд критично відноситься і не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_5 в тій частині, що вони при складанні актів про не проживання ОСОБА_1 не бачили особистих речей останньої, так як дані покази свідків не узгоджуються із твердженнями самого ОСОБА_2

Із матеріалів справи вбачається, що перший акт було складено в червні 2008 року (а.с. 41), другий акт у вересні 2008 року (а.с. 42). Відповідач по первинному позову ОСОБА_2 посилається на те, що востаннє, ОСОБА_1 вивезла свої речі в вересні 2008 року.

Всупереч цьому, свідки вказують, що при кожному складанні акту вони були присутні особисто і речей ОСОБА_1 не бачили.

Дані факти, на думку суду, свідчать про те, що свідки при огляді спірної квартири могли не помітити речі ОСОБА_1, або ці речі були сховані.

Крім того, із оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2-1242/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу вбачається, що в судовому засіданні при слуханні даної справи, ОСОБА_1 стверджувала про те, що проживає разом із дідусем, так як вимушена його доглядати із-за його хвороби, а не з матір’ю, як стверджував ОСОБА_2

Також, при огляді даної справи було встановлено, що ОСОБА_1 намагалась зберегти родину, подала заперечення, в якому прохала надати строк для примирення.

Судом, при розгляді справи було встановлено, що дідусь ОСОБА_1 хворіє, страждає на глаукому лівого ока та катаракту правого ока, переніс серцеві та судинні хвороби, потребував догляду, у зв’язку з чим, суд приймає ту обставину, що ОСОБА_1 за ним доглядала, як поважну причину тимчасового непроживання в квартирі.

У зв’язку з такими обставинами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача по первинному позову ОСОБА_1 в частині усунення їй перешкод у користуванні квартирою і її вселення підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Позивач по первинному позову ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить суд визначити порядок користування квартирою, виділити їй в користування житлову кімнату, коридор, ванну, кухню –залишити в загальному користуванні.

У відповідності до ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

При цьому, суд вважає, що площа квартири є замалою, щоб визначати порядок користування житловим приміщенням, у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 63, 64, 71 Житлового кодексу України, ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –64, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням, вселити ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

У задоволенні позову в частині вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням –відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 08 грн. 50 коп. та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя                                                           А.О. Сухоруков