УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця 15 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді_______________________ Берещанської І.І.________________________

Суддів________________________________ Мясоєдової Т.М., Сокола В.С.______________

При секретарі___________________________ Войцехівської Е.______________________

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Алупкінського МВВС МВС України в Криму про скасування неправомірної реєстрації місця проживання і визнання неоформленою належним чином домової книги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 21.09.2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, 3-я особа: Відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Алупкінського МВВС МВС України в Криму, і просив скасувати реєстрацію відповідачки за адресою: м. Алупка, АДРЕСА_1, визнати неоформленою належним чином домової книги, по якій здійснена реєстрація відповідачки з неповнолітнім сином в цю квартиру, посилаючись на те, що вона не мала права на реєстрацію, так як в зазначеній квартирі не проживала і не отримала згоди інших квартиронаймачів, що проживають в квартирі. Тому позивач вважає, що й інші документи з реєстрації є незаконними.

Рішенням Ялтинського міського суду від 21.09.2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Апелянт посилається на те, що малолітній ОСОБА_3 має право проживати в квартирі як власник і як його дитина, а відповідачка не є членом сімї наймача та інших мешканців квартири, тому не має право оселитися у квартирі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що кожний громадянин України має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вказані висновки суду відповідають ст.. 14 Конституції України, Закону України "Про

Справа № 22-2076/2006                                        Головуючий по першій інстанції

Білю нас В.Ю. Доповідач Берещанська І.І.

власність", ст.. 19 ЦК України, ст.. 18 Закону України " Про охорону дитинства", пп. 2,9 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 квітня 1996 року неповнолітній син сторін по справі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є власником квартири за адресою місто Алупка АДРЕСА_1. Згідно з ст.. 29 ЦК України, мешканням особи у віці від 10 до 14 років є мешкання його батьків, або одного з них, з ким особа проживає. З матеріалів справи вбачається, що син постійно проживає з матір'ю. Цей факт підтверджується ухвалою Комунарського райсуду міста Запоріжжя від 8 .08.1999 року по цівільній справі за позовом позивача ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина і про установку порядку участі в вихованні дитини. Факт проживання сина з матір'ю не заперечує позивач по справі.

В спірній квартирі проживають ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які відмовляють неповнолітньому ОСОБА_3 і його матері в мешканні в квартирі, посилаючись на те, що ніхто з них не давав згоду на реєстрацію і поселення відповідачів. Між тим, неповнолітній є власником спірної квартири, перебуває на обліку у лікаря психіатра, мати доглядає його постійно і він проживає разом з нею, він потребує санаторно - курортного лікування на ЮБК. При таких обставинах, суд прийшов до правильного висновку, що на поселення дитини з матір'ю в даному випадку не потрібна заява про згоду інших осіб. Крім того, поселенням позивачем батьків в спірну квартиру, перешкоджає дитині - власнику квартири, в розпорядженні, користуванні квартирою. При вказаних обставинах, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в позові позивачеві ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, які містять твердження, про те, що батько не заважає синові проживати в квартирі, але проти проживання матері дитини, не мають правових підстав для скасування рішення суду і ухвали нового рішення згідно з ст.. 309 ЦПК України.

На підставі вказаного і керуючись статтями 301, 308 Цивільного процесуального кодексу України , колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21 вересня 2005 року відхилити. Рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Справа № 22-2076/2006                                        Головуючий по першій інстанції

Білю нас В.Ю.                        

Доповідач Берещанська І.І.