АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 208 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про примусове вселення у житлове приміщення та стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Сектор громадянства, еміграції, реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов’язання зняття з реєстрації , -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про примусове вселення у житлове приміщення та стягнення моральної шкоди.
В позові зазначав, що 08.07.1998 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, разом із дітьми: дочкою ОСОБА_6 та сином відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований у двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1., власником якої є відповідачка.
З 23 жовтня 2008 року відповідач почала чинити йому перешкоди в користуванні вищезазначеною квартирою, в квартиру не впускає, ключі від квартири не дає. Не маючи свого власного житла він змушений був наймати житло у приватному секторі. Відповідач також відмовилася віддавати його документи, особисті речі та речі, які вони купували разом.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд вселити його в спірну квартиру, стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., зобов’язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні ним житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, та майна у вищезазначеному приміщенні. Стягнути з відповідача на його користь витрати на наймання житлового приміщення за період його відсутності в квартирі з розрахунку 500 грн. за кожен місяць з 01.11.2008 року по 30.04.2009 року, та 700 грн. З 01.05.2009 року по 31.10.2009 року до дня прийняття рішення судом, а всього 3700 грн., та всі судові витрати.
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Сектор громадянства, еміграції, реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов’язання зняття з реєстрації.
В позові зазначала, що вона є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 19.01.1999 р. З 12.11.1998 р. за цією адресою був прописаний її колишній чоловік ОСОБА_3 З жовтня 2008 року він фактично у цій квартирі не проживає. Відповідач ніколи не здійснював платежі за комунарі, послуги. Всі обов'язки щодо утримання квартири та сплати комунальних послуг виконувала вона. Не зняття колишнім чоловіком з реєстрації місця проживання створює суттєві перешкоди для здійснення прав позивача як власника квартири, в тому числі щодо оплати комунальних послуг, також вона не має змоги отримувати субсидії від держави.
Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою з підстав, передбачених ст.. 71,72 ЖК, ст..383 ЖК України, зняти його в примусовому порядку з реєстрації за спірною адресою, стягнути з відповідача на її користь: витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.; оплату по заборгованості за комунальні послуги в розмірі 4389 грн. 38 коп.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2010 року у задоволенні основного позову відмовлено повністю.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 і анульовано його реєстрацію в цій квартирі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за водопостачання в сумі 3176,13 грн., а також оплату правової допомоги в сумі 3 000 грн., а всього 6176,13 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального справа, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що факт відсутності ОСОБА_3 в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, а саме починаючи з жовтня 2008 року, доведено, крім того позивач вже не є членом сім»ї власника квартири.
Однак із таким висновком погодитись не можна, оскільки суд не з»ясував повною мірою обставин справи і не дав їм належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так із матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 1999 року.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
До членів сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, тобто чоловік власника квартири, їхні діти і батьки, а також інші особи.
В спірну квартиру ОСОБА_3 вселився як член сім»ї власника, був зареєстрований в квартирі, а тому у встановленому законом порядку набув право користування спірним жилим приміщенням. 03 грудня 2009 року шлюб між сторонам розірвано.
За змістом ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів сім»ї права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України, роз’яснень, які містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених ст. 71 ЖК. В разі відсутності цих осіб понад встановлений строк з поважних причин: перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім»ї, цей строк може бути продовжений судом.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 23.10.2008 року виник сімейний конфлікт, відповідачка в спірну квартиру його не впустила, забрала ключі від квартири, у зв’язку з цим, він змушений був проживати у своїх знайомих.
При вирішенні спору, суд першої інстанції на зазначені доводи позивача уваги не звернув та не дав належної оцінки показанням свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9 (батьки відповідачки), ОСОБА_7, які підтвердили, що останнім часом між сторонами виникали сварки через зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями, у жовтні 2008 року він пішов з дому і проживає у друзів.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що іншого житла позивач не має, від права користування спірною квартирою ніколи не відмовлявся, не тривалий час його відсутності в квартирі (з 23 жовтня 2008 року по травень 2009 року), неприязні стосунки з відповідачкою, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин тимчасового не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі, а відтак, до висновку про відсутність правових підстав для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Вимоги ОСОБА_3 про стягнення витрат пов’язаних з утримання іншого жилого приміщення задоволенню не підлягають, у зв’язку з їх не доведеністю.
Вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованісті за водопостачання в сумі 3176 грн. 13 коп. задоволенню не підлягають, оскільки відповідачкою не зазначено період, за який утворилася заборгованість.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи
За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в частині вселення його в спірну квартиру та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2010 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково. Вселити ОСОБА_3 в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 37 грн., судовий збір 07 грн. 50 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Сектор громадянства, еміграції, реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов’язання зняття з реєстрації та стягнення витрат за комунальні послуги, правову допомогу –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: