АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-58/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Осоцького І.І.,
суддів: Давискиби Н.Ф.,
Мануйлова Ю.С.
при секретарі Бурими В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.
У позові зазначив, що 18 березня 1995 року в Заводському районному відділі РАЦС м. Запоріжжя було зареєстровано шлюб між ним та відповідачем, актовий запис № 74. В період перебування у шлюбі вони з відповідачем на спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 18 серпня 2004 року, реєстровий № 2706, а також нежитлове, приміщення за адресою АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого Запорізькою міською радою 19 липня 2000 року за № 1536.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 18.08.2004 року, за № 2706; на Ѕ частку нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого Запорізькою міською радою 19.07.2000 року за № 1536.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 18 серпня 2004 року, реєстровий № 2706.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого Запорізькою міською радою 19 липня 2000 року за № 1536.
Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2009 року у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1, арешту на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2, арешт на автомобіль «МІТ8ЦВІШ», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 18 серпня 2004 року, реєстровий № 2706 та викласти резолютивну частину рішення текстом наступного змісту: «Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 18 серпня 2004 року». В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом установлено, що сторони з 18.03.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2008 року шлюб між сторонами розірвано.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира і нежитлове приміщення, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_5, були придбані сторонами у період шлюбу, на спільні кошти, а тому відповідно до норм сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно до ч.1 ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними.
За змістом ст.ст.60,70 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як видно із позовної заяви, позивач заявив вимоги про визнання за ним та відповідачкою права власності на квартиру та нежитлове приміщення у рівних частках, а тому, задовольнивши ці вимоги, визнавши за кожним із сторін право власності на Ѕ частини спірної квартири і нежитлового приміщення, суд першої інстанції діяв відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не вирішено питання про відступ від рівності часток подружжя, з урахуванням інтересів їх неповнолітньої доньки, є не обґрунтованими. Оскільки відповідачка не надала суду доказів, які б підтверджували обставини, що мають істотне значення для можливості відступити від засад рівності часток подружжя, або що розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування неповнолітньої доньки сторін.
При вирішенні спору, суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: