Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 311/ 11                                                Головуючий  у  1 інстанції: Троценко Т.А.

                                                                                                   Суддя-доповідач:  Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А   

Іменем України

           16  лютого   2011 року                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                     Боєвої В.В.

Суддів:                                Денисенко Т.С., Коваленко А.І.                                           

При секретарі:                     Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на  рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від  04  листопада 2010 р.  у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку, що є у спільній частковій власності в натурі, визнання прав власності на окремий об’єкт нерухомості,  

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки житлового будинку, що є у спільній частковій власності в натурі, визнання прав власності на окремий об’єкт нерухомості .

В позовній заяві зазначала, що на підставі договору дарування від 05.07.2005 року їй на праві власності належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1, іншим співвласником є відповідачка, якій належить також Ѕ частка будинку. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 644,9 кв. м, порядок користування якою встановлено рішенням Бердянського міськрайонного суду від 03.06.2009 року та їй виділено в користування 322,4 кв. м Між нею та відповідачкою визначився порядок користування жилим будинком, а саме їй належить жилий будинок „АА1а1”, альтанка „Л”, душ „М”, колодязь „З”, сарай „Д”, вбиральня „Е”, частина парканів 1,6,7, хвіртка №2, Ѕ частка водопроводу „У”, відповідачці належить жилий будинок „Бб2б3”, сараї „В,П,С”, вбиральня „Г”, навіс „О”, літня кухня „Р”, вбиральня –душ „Т”, частина парканів №1,6,7, хвіртки №3,8, ворота №4, паркан №5, Ѕ частина водопроводу „У”. З цих підстав просила виділити їй частину домоволодіння в натурі та визнати за нею право власності на  жилий будинок „АА1а1”, альтанку „Л”, душ „М”, колодязь „З”, сарай „Д”, вбиральню „Е”, частину парканів 1,6,7, хвіртку №2, Ѕ частку водопроводу „У” та припинити право спільної часткової власності.  

 Рішенням  Бердянського міськрайонного суду Запорізької області  від 04 листопада  2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин справи , порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення  суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

 Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

На підставі  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За  змістом  ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на положення статті 364 ЦК України,  на яку також посилався   позивач, та згідно якої  співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

При цьому суд виходив з того, що виділ в натурі частки майна, зазначеного позивачем, а саме:   жилого  будинку „АА1а1”, альтанки „Л”, душу „М”, колодязю „З”, сарай „Д”, вбиральні „Е”, частині парканів 1,6,7, хвіртки №2, Ѕ частки водопроводу „У” є неможливим, оскільки на день ухвалення рішення зазначені об’єкти нерухомості  не існують –знесені позивачем.  

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції  неправильно застосував норми матеріального права –статті 316-321, 364 ЦК  України, неповно з’ясував обставини справи, а тому  висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому апелянт також посилався на те, що судом не взято до уваги обставини, встановлені  рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.06.2009 року.

Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді, оскільки з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що  рішенням Бердянського міськрайонного суду  Запорізької області від 03.06.2009 року  вирішено спір за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою. Цим рішенням  визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 644,9 кв. м., розташованою у АДРЕСА_1

Зокрема,  ОСОБА_2 виділено в користування земельну ділянку площею 322,4 кв. м. (на схемі  позначено зеленим кольором), що відповідає її Ѕ частці у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 27-28).  

В основу  судового  рішення  покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи № 23/08 від 05.01.2009 року. (а. с. 29-34).

Зі змісту судового рішення від  03.06.2009 року вбачається, що  на момент проведення  вищевказаної судової будівельно-технічної експертизи житловий будинок позивача та інші споруди і будівлі були знесені, проте, між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою згідно часток домоволодіння, оскільки земельна ділянка розділена сіткою - рабицею, сторони мали окремі входи з воротами.

Сторони при  апеляційному розгляді також не заперечували, що нерухоме майно, яке  знаходилось на зазначеній земельній ділянці, виділеній  ОСОБА_2 в користування, було нею зруйновано  в зв’язку з ветхістю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно  неможливості виділення в натурі  нерухомого майна  в зв’язку з його фактичною відсутністю, відповідає як обставинам справи,   так і вимогам закону.

Інші доводи апеляційної  скарги  є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію  позивача та її представника,  висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів,  які належним  чином перевірені і оцінені судом першої інстанції  і  не доводять  порушення судом першої інстанції  норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин  судова колегія вважає,  що  підстав для  скасування рішення суду першої інстанції  не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області     від 04 листопада  2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: