ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа №2-645/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року

          Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                    головуючого - судді                              Вийванко О. М.

                    при секретарі с/з                                    Хримко У. А.

                    за участю осіб, які беруть участь у справі:

                    позивача                                         ОСОБА_2

                    представника відповідача                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно. Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивача син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Впродовж свого життя ОСОБА_7 здобув право на житлову кімнату АДРЕСА_1. Дану житлову площу спадкодавець отримав завдяки трудовим відносинам із підприємством - власником (балансоутримувачем) гуртожитку за вищевказаною адресою. Так, згідно записів його трудової книжки 04.11.1989 року ОСОБА_7 працевлаштувався (підстава наказ № 704 к про прийняття від 03.11.1989 р.) на Тернопільський державний завод „Сатурн", який 05.05.2000 року перейменовано на Тернопільське державне науково - технічне підприємство „Промінь" (підстава наказ № 84 Державного комітету промислової політики України від 05.05.2000 року). Починаючи із початку роботи на підприємстві (04.11.1989 р.) її син проживав та був зареєстрований у житловій кімнаті № 819 до моменту смерті, за яку впродовж всього періоду сплачував всі необхідні платежі. Таким чином, спадкодавець користувався даним майном на протязі двадцяти років, що підтверджується довідкою № 106 від 02.11.2010 року та відміткою в його паспорті. Законне перебування ОСОБА_7 в кімнаті АДРЕСА_1 підтверджується Ордером на житлову площу 16,4 м. кв., який видано ТД НТП „Промінь" ОСОБА_7 11 травня 2004 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТД НТП „Промінь" від 06.04.2004 р., про що свідчить корінець ордера № 388 на житлову площу в гуртожитку. 20.04.2004 року згідно спільного наказу № 194/323 Міністерства промислової політики України та Міністерства освіти і науки України „Про передачу гуртожитку АДРЕСА_1 із сфери управління міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства освіти і науки України". В першій декаді 2009 року ОСОБА_2 отримав лист - звернення від директора коледжу Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя про необхідність подати документи для узаконення займаної кімнати, що було виконано позивача сином та подано такі документи в адміністрацію закладу. Таким чином, на момент смерті її син ОСОБА_7 мав право на житлову кімнату № 819, внаслідок чого вона у встановлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини у Першу Тернопільську державну нотаріальну контору. Однак їй у видачі у встановленому порядку свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи. У зв’язку з цим, позивач просить позов задовольнити та визнати за нею право власності на житлову кімнату АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

          У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

          Представник відповідача Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя у судовому засіданні проти задоволення заперечив та просить у задоволенні позову відмовити. Посилаючись на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 на 535 ліжок був побудований для проживання студентів Технікуму радіоелектронного приладобудування і відповідно до акту приймання його в експлуатацію державною приймальною комісією був прийнятий 19 листопада 1986 року. Таким чином статус гуртожитку - це гуртожиток для проживання студентів. З дозволів колишніх керівників Технікуму в гуртожиток були поселені спеціалісти та робітники виробничого комплексу «Сатурн». Наказом Міністерства освіти України № 215 від 15.12.1992 р. «Про створення Технічного коледжу Тернопільського приладобудівного інституту»Коледж створений на базі Тернопільського технікуму радіоелектронного приладобудування і професійно - технічного училища № 9 м. Тернополя шляхом їх реорганізації. Під час реорганізації гуртожиток адміністрацією «Сатурна»не був переданий ні баланс Технічного коледжу, хоча в ньому проживали студенти та учні коледжу. Відповідно до спільного наказу Міністерства промислової політики України та Міністерства освіти і науки України від 20.04.2004 року № 14/323 «Про передачу гуртожитку у м. Тернополі по вул. Курбаса.11 із сфери управління Міністерства промислової політики до сфери управління Міністерства освіти і науки України»гуртожиток в травні-червні 2004 року був переданий на баланс Технічного коледжу. ОСОБА_7, 11 травня 2004 року, на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТДНТП «Промінь» був виданий ордер № 388 на жилу кімнату, площею 16.4 кв. м. Єдиним документом, який дає право на проживання в гуртожитку є спеціальний ордер. Отримання ордеру на жилу кімнату та проживання в ній майже 20 років не надає права мешканцю на це житло (жилу кімнату). Крім цього ОСОБА_7Ф з моменту передачі йому гуртожитку до дня смерті в адміністрацію коледжу про дачу дозволу на приватизацію жилого приміщення в гуртожитку не звертався, і коледж є тільки балансоутримувач, а такий дозвіл може надати тільки орган управлінням державним   майном - Міністерство освіти і науки України за погодженням і з балансоутримувачем.

          Представник відповідача Першої Тернопільської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

          Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

          У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2. помер ОСОБА_7, про що в Книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис за №626, що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, видане ІНФОРМАЦІЯ_2. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

          Після смерті ОСОБА_7 відкрилася, відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина, яка складається на думку позивача, з належного йому спадкового майна, а саме житлової кімнати АДРЕСА_1 що підтверджується ордером №388 на житлову площу 16,4 м. кв., який видано ТД НТП „Промінь" ОСОБА_7 11 травня 2004 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТД НТП „Промінь" від 06.04.2004 р.

                    За життя ОСОБА_7 заповіту не склав і спадкування здійснювалося за законом.

          У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

          У судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом є мати померлого ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_7 серія НОМЕР_2 від 27.09.1968 року виданого рай бюро ЗАГС Козівського району Тернопільської області.

          Факт прийняття спадщини ОСОБА_2 свідчить її звернення до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

          12.11.2010 р. Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії –видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого ОСОБА_7, з підстав - відсутність правовстановлюючих документів.            

          Позивач посилається на підставу для задоволення позову закон України „Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків", згідно якого громадяни на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів. Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, набувають права на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років).

          Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що твердження позивача є необґрунтованим з наступних підстав.

          Згідно статей 127, 128 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

          Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 на 535 ліжок був побудований для проживання студентів Технікуму радіоелектронного приладобудування і відповідно до акту приймання його в експлуатацію державною приймальною комісією був прийнятий 19 листопада 1986 року. З дозволів колишніх керівників Технікуму в гуртожиток були поселені спеціалісти та робітники виробничого комплексу «Сатурн».

          Наказом Міністерства освіти України № 215 від 15.12.1992 р. «Про створення Технічного коледжу Тернопільського приладобудівного інституту»Коледж створений на базі Тернопільського технікуму радіоелектронного приладобудування і професійно - технічного училища № 9 м. Тернополя шляхом їх реорганізації у складі регіонального навчально –наукового об’єднання «Технічні кадри».

          Відповідно до спільного наказу Міністерства промислової політики України та Міністерства освіти і науки України від 20.04.2004 року № 14/323 «Про передачу гуртожитку у АДРЕСА_1 із сфери управління Міністерства промислової політики до сфери управління Міністерства освіти і науки України».

          На підставі акту приймання –передачі, гуртожиток для проживання сімей в травні-червні 2004 року був переданий на баланс Технічного коледжу ТДТУ.

          Згідно статей 129 ЖК України, примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УPCP № 2008 від 03.06.1986 року, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

          ОСОБА_7, 11 травня 2004 року, на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ТДНТП «Промінь»був виданий ордер № 388 на жилу кімнату, площею 16.4 кв. м.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла. Поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.

          Згідно ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій). Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.  Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п'яти років).

          28.10.2008 р. за №584 Технічний коледж ТДТУ ім. І. Пулюя звернулося  в Міністерство освіти і науки України з листом про передачу частини гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 з балансу Технічного коледжу до комунальної власності м. Тернополя.

          Листом №1/11-888 від 16.02.2009 р., було повідомлено, що спеціальна комісія МОН України з майнових питань на своєму засіданні прийняла рішення (протокол №2 від 27.01.2009 р.) про надання дозволу на передачу частину гуртожитку у якій проживають бувші працівники ТДНТП «Промінь», площею 4194,41 кв. м. з балансу Технічного коледжу ТДТУ ім. І. Пулюя до комунальної власності м. Тернополя.

          Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Тернополі знаходиться на балансі Технічного коледжу ТНТУ ім. І. Пулюя, що стверджується довідкою №251 від 22.02.2011 р. і на даний час не переданий до комунальної власності міста Тернополя.

          За змістом ст. ст. 4 - 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації не підлягають.

          Пунктом 5 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», передбачено, що після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого використання його, а саме: а) залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожитку" та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень; б) надати цілісному майновому комплексу статус "соціальне житло" та не дозволити приватизацію його житлових приміщень.

          У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін  та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Як убачається з матеріалів справи, позивач не довів суду про порушення відповідачами його прав, а також не навів підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_7 мав право на законне проживання у гуртожитку на підставі ордеру на жилу площу гуртожитку, однак права власності на кімнату в гуртожитку не мав і міг набути право на приватизацію займаної кімнати в гуртожитку тільки після передачі гуртожитку в комунальну власність міста Тернополя, а тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.  

          На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 392, 1220, 1223, 1268 - 1270, 1274 ЦК України, ст. ст. 4-6, 127- 129 ЖК України, ст. ст. 1 –5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», суд , -

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно –відмовити.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

          Головуючий –суддя                                                  Вийванко О. М.