У     Х     В     А     Л     А

                                              І м е н е м    У к р а ї н и

27.01.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Лізанця П.М. (головуючий), Гошовського Г.М., Дідика В.М., з участю прокурора Сирохман Л.І., захисника ОСОБА_3, виправданої ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Міжгірського району на вирок та окрему постанову Міжгірського районного суду від 24 листопада 2010 року.

          Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку с. Майдан, вул. Космонавтів, 11 Міжгірського району, громадянку України, не судиму,

виправдано за ч.1 ст. 150-1, ст.166 КК України у зв’язку з відсутністю події злочину.

          ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона на протязі липня-вересня 2010 року примушувала свою малолітню доньку ОСОБА_5 випрошувати гроші та продукти харчування від мешканців с.Майдан Міжгірського району.

          Окрім цього, ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями та неналежно виконує свої батьківські обов’язки, у зв’язку з чим її малолітня донька ОСОБА_5 має значну затримку в інтелектуальному, психологічному та фізичному розвитку.

          В апеляціях прокурор просить вирок та окрему постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд з посиланням на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд постановив рішення з істотним порушення вимог кримінального, кримінально-процесуального закону : у вироку не наведено доказів, які ставлять під сумнів пред’явлене обвинувачення, судом не дано оцінки показанням підсудної, потерпілої та свідків даних ними на досудовому слідстві, суд не з’ясував причини зміни ними показань в судовому засіданні, судом не мотивовано підстави виправдання підсудної за ст.166 КК України. Зазначає, що в окремій постанові судом не наведено доказів того, що працівники прокуратури та міліції, при проведенні досудового слідства допустили порушення кримінально-процесуального закону, яке привело до порушення прав обвинуваченої ОСОБА_4.

          Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляції, пояснення підсудної та її захисника про обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають до задоволення.

          Відповідно до вимог ст.ст. 327, 334 КПК України мотивувальна частина виправдовувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

          В мотивувальній частині такого вироку окрім формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом не доведеним, належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину з яких суд відкидає докази обвинувачення.

          Однак, згідно з вироком суд під час його постановлення зазначені вимоги закону належним чином не виконав.

          Зокрема, суд не дав у вироку аналізу даних, що містяться в акті добровільної видачі підсудною ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 10 грн., які передала їй донька ОСОБА_5, акт обстеження житлово-побутових умов підсудної, протоколу огляду та приєднання до справи вилучених коштів як речових доказів (а.с. 23-24, 27-28, 30-31, показань підсудної під час допиту як підозрюваної та обвинуваченої в яких вона визнала себе винною.

          У вироку також не вмотивовано на підставі чого суд прийшов до висновку, що показання підсудної ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дані в судовому засіданні приймає до уваги і відкидає їх показання дані на досудовому слідстві та інші докази обвинувачення.

          Суд не навів у вироку підстави та мотиви визнання процесуальних дій такими, що були проведені з порушенням законодавства.

          Не з’ясовано судом і причини розбіжностей у показаннях підсудної та свідків даних на досудовому слідстві і в судовому засіданні.

          Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, суд не перевірив таку обставину, яка має суттєве значення для вирішення питання щодо винності ОСОБА_4, а саме : у яких відносинах перебували підсудна ОСОБА_4 і свідок ОСОБА_6 на момент порушення кримінальної справи за заявою останнього.

          Окрім цього, суд безпосередньо не допитав в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_5, показання якої є суттєвими для правильного вирішення справи, оскільки вона на досудовому слідстві показала, що мати посилає її іноді просити у сторонніх осіб гроші на продукти харчування (а.с. 43-44).

          Не досліджено судом і інші докази, які наведені в обвинувальному висновку та зазначені в апеляції прокурора, що свідчить про однобічність та неповноту дослідження доказів обвинувачення.

          Окрім того, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_4 підлягає виправданню у зв’язку з недоведеністю її вини, а в його резолютивній частині – за відсутністю події злочину, чим допустив суперечності щодо підстав виправдання підсудної.

          Зазначена у мотивувальній частині вироку підстава виправдання підсудної взагалі законом не передбачена.

          За таких обставин вирок щодо ОСОБА_4 не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону та є обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

          За викладених обставин підлягає скасуванню також і окрема постанова від 24 листопада 2010 року.

          Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У  Х  В  А  Л  И  В :

апеляції прокурора задовольнити.

Вирок та окрему постанову Міжгірського районного суду від 24 листопада 2010 року скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді: