УХВАЛА Іменем    України

26 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів Берзіньш В.С. Осоченко А.М. При секретарі     Іванові О.К.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Альфагазінвест" про зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 04 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ЗАТ „Альфагазінвест" про зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди на тих підставах, що 22 серпня 2005 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, потім направив до відповідача заяву щодо трудової книжки. При отриманні трудової книжки він узнав, що звільнений з роботи за прогули по п.4 ст.40 КзоТ України. Вважає звільнення незаконним. Крім того, відповідач порушив норми КзоТ України про своєчасний розрахунок і повинен сплатити заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодувати моральну шкоду.

Судовим рішенням позов задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнута компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 700грн., у позові про зміну формулювання звільнення і відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з постановлянням нового рішення про задоволення позивних вимог, посилаючись на те, що після подання заяви про звільнення за власним бажанням він ходив на роботу, але його не допускали до робочого місця; суд не викликав свідка ОСОБА_2, який міг би підтвердити, що позивач ходив на роботу весь час; судом порушені ст.ст. 147,149 КзоТ України; також неправильно визначені період затримки розрахунку та середньомісячна заробітна плата; моральна шкода спричинена незаконним звільненням.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач у заяві про звільнення за власним бажанням  не зазначив  строк звільнення, тому був зобов'язаний відпрацювати

Справа №22-5205/2006р.                                          Головуючий в 1 інстанції Чумаченко Р.Д.

                               Доповідач Шестакова Н.В.

два тижні, однак фактично позивач залишив роботу самовільно, зробив прогул без поважних причин. У частині заробітної плати за період затримки розрахунку суд вказав, що позивач заявив вимоги про розрахунок тільки 14 жовтня 2005 року, тому період затримки розрахунку складає 2 місяці; у частині моральної шкоди суд зазначив, що ці вимоги необгрунтовані.

Колегія судців погоджується із висновками суду.

Як свідчать матеріали справи, заява позивача про звільнення за власним бажанням не містить зазначення дати, з якої позивач бажав бути звільненим (а.с. 10), тому застосуються правила ст.38 КзоТ України про те, що робітник повинен працювати ще два тижні після подання заяви. Відповідно наказу від 08 вересня 2005 року позивач був звільнений з роботи з 22 серпня 2005 року у зв"язку з прогулом без поважних причин (а.с.21). Підставою цього наказу була докладна (а.с.32) і акт від 08 вересня 2005 року (а.с.49). Тобто відповідач вважав прогулом відсутність позивача на роботі з 11 годин 22 серпня до 08 вересня 2005 року.

Позивач не надав суду першої інстанції доказів того що він працював або знаходився на робочому місці у зазначений період. У судовому засіданні представник позивача заявляв клопотання про виклик свідка ОСОБА_3., це клопотання було задоволено (а.с.41,об.) Інших клопотань щодо допиту свідка ОСОБА_2 позивач або його представник не заявляли, у судовому засіданні 03 травня 2006 року (а.с.51) позивач та його представник були згодні з закінченням з"ясування обставин справи.

Таким чином, позивач не представив жодного доказу відсутності прогулу без поважних причин з 11 годин 22 серпня до 08 вересня 2005 року, крім своїх пояснень, що є недостатнім при вирішенні питання щодо прогулу без поважних причин.

Приймаючи до уваги те, що моральну шкоду позивач зв"язував тільки з незаконним звільненням, є необгрунтованими його вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.116 КзоТ України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про розрахунок тільки 14 жовтня 2005 року (а.с. 18). Позивач не довів, що він звертався до відповідача з зазначеними вимогами до 14 жовтня 2005 року.

Колегія суддів також погождується з висновками суду щодо суми заробітної плати за період затримки розрахунку, оскільки ця сумма підтверждена документально (а.с.22,44).

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільні справи розглядаються з застосуванням принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що позивач не довів суду обставин про порушення його прав при звільнені з роботи, визначенні періода затримки заробітної плати та суми заробітної плати за період затримки заробітної плати, рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Керуючись   ст.ст.303,307,308   Цивільного   процесуального   кодексу   України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 04 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.