УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня місяця 15 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді_______________________ Берещанської І.І.________________________
Суддів__________________________________ М'ясоєдової Т.М., Сокола В.С.____________
При секретарі____________________________ Войцеховській Е.В.______________________
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до виробничого кооперативу "Дорожник-61", ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання членства в кооперативі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду АРК від 23.02.2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до виробничого кооперативу "Дорожник-61", ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та визнання членства в кооперативі, стягнення судових витрат, посилаючись на те, що з 12.05.1997 р. до 30.12.2004 р. він знаходився в трудових відносинах з відповідачем. З 12.05.1997 р. працював механіком, з 6.01.1999 р. був переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1та працював на цій посаді до звільнення за систематичний невихід на роботу та у зв'язку з закінченням строку дії договору. Наказ про звільнення від 30.12.2004 року вважає недійсним, а його звільнення - незаконним, так як ніяких трудових договорів на визначений строк він не ухвалював з ВК "Дорожник-61". Наказ про звільнення він отримав тільки у лютому 2005 року. Не мав місця систематичний невихід на роботу, він виходив - до лютого 2005 року. Коли охоронці та інші співробітники за наказом ОСОБА_2 перестали впускати його на територію підприємства. Крім того, позивач вважає, що є членом ВК "Дорожник-61", так як у 2002 році рішенням загальних зборів був прийнятий у члени кооперативу і на послідуючих загальних зборах був присутній як член кооперативу, приймав участь у голосуванні.
Рішенням Білогірського районного суду АРК від 23.02.2006 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.
В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа № 22-3799/2006 Головуючий по першій інстанції
Бишов М.В.
Доповідач БерещанськаІ.І.
Ухвалюючи рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ВК "Дорожник-61" згідно з наказом за № НОМЕР_1 від 12.05.1997 року за трудовим договором, про що свідчить сам наказ та запис у трудовій книжці. 6.01.1999 р. ОСОБА_1 був переведений на посаду завідуючим гаражем, наказом від 30.12.2004 р. звільнений за систематичний невихід на роботу по закінченню дії трудового договору у відповідності до ст. 36 КЗпП України. Позивач відмовився підписати наказ про звільнення, про що був складений акт від 10.01.2005 року, який свідчить, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом на цю дату. Сам ОСОБА_1 стверджував, що отримав копію наказу у лютому 2005 р. Таким чином, звернувшись до суду з зазначеним позовом 18.04.2005 р. він пропустив строк для звернення, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, при цьому питання про поновлення строку ним не ставилося.
Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_1 був прийняти на роботу за строковим договором. В подальшому він неодноразово звільнявся з роботи та приймався на роботу за новим договором. Про свідчать трудові договори, його заява про прийняття на роботу та накази керівництва ВК "Дорожник-61" про звільнення та нове прийняття за строковими договорами.
Посилаючись на п.2 ч. 1 ст. 36, ст. 39-1 КЗпП України, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1, без поважних причин не виходячи на роботу з листопада 2004 року, фактично припинив за своїм бажанням трудові відносини з відповідачем, так як відповідно до п. 3.2. трудового договору ВК "Дорожник-61" та ОСОБА_1 договір вважається пролонгованим на той же строк, якщо до дня закінчення строку дії договору жодна з сторін письмово не попередила іншу сторону про не продовження строку договору. А згідно з поясненнями позивача та відповідачки ОСОБА_2 , вона попередила його про звільнення у листопаді 2004 року.
Щодо визнання права членства ОСОБА_1і в кооперативі, суд зробив правильний висновок, що позивач не надав належних доказів свого членства, так як згідно зі ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Так, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що заяву про прийняття до членів кооперативу він не писав, внеску не робив, на загальних зборах, у відповідності до Статуту кооперативу, відповідне рішення відносно нього не приймалося.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд помилково дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є членом кооперативу, не містять правових підстав для скасування рішення суду у відповідності до ст. 309 ЦПК України, так як суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, у сукупності оцінив всі докази, надані сторонами.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Справа № 22-3799/2006 Головуючий по першій інстанції
Бишов М.В. Доповідач Берещанська І.І.
Рішення Білогірського районного суду АРК від 23.02.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Справа № 22-3799/2006 Головуючий по першій інстанції
Бишов М.В. Доповідач Берещанська І.І.