РІШЕННЯ Іменем    України

09 серпня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів   Берзіньш В.С. Іващенко В.В. При секретарі   Буровій Г.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом військової частини А-1743 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 19 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року військові частина А-1743 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час виконання відповідачем обов'язків командира частини ним було незаконно звільнено з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_2 На підставі судових рішень від 04 жовтня 2002 року, від 24 грудня 2002 року і від 17 квітня 2003 року військова частина сплатила ОСОБА_2 за відомостями №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3та у відповідності з платіжною вимогою №НОМЕР_2 від 22.08.2003 року 1650грн., що складає загальну суму 6651грн. 97коп. Оскільки відповідач своїми неправомірними діями заподіяв державі шкоду у зазначеній сумі, він повинен нести матеріальну відповідальність у порядку регресу на підставі Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.

Судовим рішенням позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував, що військова частина пропустила строк позовної давності; суд не залучив до справи командира військової частини Думенка Н.П., який затвердив рішення про звільнення ОСОБА_2; суддя Осіпов Ю.В. є заінтересованою особою у розгляді зазначеної справи, оскільки ухвалив рішення, на підставі якого було заявлено регресний позов; рішення суду не відповідає вимогам матеріального ї процесуального права.

Розглянувши цивільну справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Справа №22-5321/2006р.                                               Головуючий в 1 інстанції Осіпов Ю.В.

Доповідач Шестакова Н.В.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача як виконуючого обов'язки командира військової частини по звільненню ОСОБА_2 із віськової служби були визнані рішенням військового суду від 04 жовтня 2002 року незаконними, тому вирішувалося питання про стягнення з військової частини на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу і моральної шкоди. На підставі судових рішень ОСОБА_2 була сплачена сума 6651грн. 48коп., тому відповідач повинен нести регресну відповідальність і відшкодувати шкоду, яка заподіяна державі.

Висновки суду у частині розрахунку суми, яка належить стягненню з відповідача,  не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.15 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, командири військових частин, винні в незаконному звільненні або переведенні робітника чи службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують матеріальну шкоду, заподіяну у зв"язку з оплатою за період вимушеного прогулу чи за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи, тобто по суті усі виплати, які пов"язані з незаконним звільненням, на підставі судових рішень, які набрали законної сили.

Як свідчать матеріали справи, Ухвалою військової судової колегії Верховного Суду України від 12 березня 2003 року (а.с.7-10) рішення військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 04 жовтня 2002 року було залишено без змін у частині поновлення ОСОБА_2 на військовій службі, в іншій частині скасовано з направленням справи на новий розгляд. При новому розгляді 17 квітня 2003 року військовій місцевий суд Сімфеорпольського гарнізону ухвалив рішення про стягнення з військової частини на користь ОСОБА_2 недовиплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 2122грн. 97коп.

Зазначені обставини свідчать про те, що військова частина повинна була сплатити ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1650грн. та недовиплачене грошеве забезпечення у сумі 2122грн. 97коп., всього 3722грн. 97коп. Фактично військова частина сплатила ОСОБА_2 додатково за відомостями №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 04 жовтня 2002 року (а.с. 15-116), яке було скасовано у частині стягнення вищезазначених сум ухвалою військової судової колегії Верховного Суду України від 12 березня 2003 року.

Таким чином, у віськової частини не було законних підстав щодо сплати ОСОБА_2 255грн.та 2617грн. 51коп. Крім того, ці сумі були віплачені у листопаді 2002 року та січні 2003 року, тобто строк позовної давности за регресними вимогами по стягненню цих сум закінчився відповідно у листопаді 2005 року та січні 2006 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що позов заявлено у квітні 2006 року, тобто по за пропуском строку позовної давности. Поважні причини щодо обгрунтування цього пропуску строку позовної давності позивачем не надані.

На підставі наведеного на користь військової частині підлягають стягненню суми 1650грн., 2122грн. 97коп. та судовий збір 51грн. Рішення суду у частині визначення суми стягнення підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки незаконність дій відповідача по звільненню ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Крім того, строк позовної давності за регресними позовами за змістом ст.453 ЦК України у редакції 1963 року починається з моменту сплати відшкодування. Аналогічне правило мистіть ст. 1191 ЦК України у редакції 2003 року.

В частині зацікавленості судді Осіпова Ю.В. у розгляді справи колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки згідно із ст.21 ЦПК України недопустимость повторної участі судді в розгляді справи у суді першої інстанції пов"язана із скасуванням попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі. Ухвалення суддею Осіповим Ю.В. рішення від 17 квітня 2003 року, яке є однією з підстав регресного позову, не перешкоджає цьому судді у розгляді справи за регресним позовом до ОСОБА_1 Іншіх обставин і доказів у зацікавленості судді Осіпова Ю.В. у результатах розгляду зазначеної справи апелянтом не надано.

Керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В І Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зминити рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 19 травня 2006 року у частині визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Резолютивну частину зазначеного рішення викласти у наступній редакції: Позов військової частини А-1743 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А-1743 в порядку регресу 3722грн. 97коп. і судовий збір у розмірі 51грн. В іншій частині у позові відмовити.