УХВАЛА Іменем    України

09 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів Берзіньш В.С. Іващенко В.В. При секретарі Буровій Г.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро дорожнього нагляду» та Сімферопольської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя від 14 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Бюро дорожнього нагляду» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 березня 2005 року внаслідок поганого стану дорожнього полотна на площі Амет Хан Султана М.Сімферополь його автомобілю завдано технічних пошкоджень, вартість ремонтних робіт та заміна деталей склала 1397,40 грн. За даним фактом інспектором ДАІ та головним інженером КП «Бюро дорожнього нагляду» був складений акт обстеження місця ДТП, в якому вказано зазначену причину ДТП. До того ж вважає, що йому спричинено моральну шкоду у сумі 5000 грн, оскільки розрив автошини в момент ДТП трохи не призвів до зіткнення з іншим автомобілем, у зв"язку з чим виникла конфліктна ситуація; відсутність можливості користуватися автомобілем перешкодила йому у виконанні певних доручень, призвела до затрати величезної кількості часу та сил та підриву стану здоров'я. У подальшому до справи були притягнуті у якості відповідачів Сімферопольська міська рада і Управління міського господарства Сімферопольської міської ради (а.с.34).

Судовим рішенням позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро дорожнього нагляду» та Сімферопольської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення його позову у частині стягнення суми матеріального збитку та судових витрат, посилаючись на те, що судом першої інстанції не дана належна правова оцінка всім наданим доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

Розглянувши цивільну справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників Сімферопольської міської ради і Управління міського господарства Сімферопольської міської ради, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Справа №22-4737/2006р.                                            Головуючий в 1 інстанції  Гулевич Ю.Г.

                                                  Доповідач Шестакова Н.В.

Відмовляючи у звдоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не недав достовірних і допустимих доказів пошкодження його автомобіля внаслідок попадання автомобиля у вибоїну на дорозі, протокол огляду місця дорожньо-транспортної події та інші документи, які складені із слів позивача, не можуть бути прийняті до уваги; сам позивач порушив правила дорожного руху, оскільки не вжив заходів до об"їзду перешкоди або зупинки транспортного засобу.

Висновки суду суперечливі і поверхові, зроблені з порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції одночасно вказав, що позивач не надав належних доказів пошкодження його автомобіля шляхом попадання у вибоїну на дорозі, а також те, що він не прийняв заходів для усунення пошкоджень шляхом об'їзду перешкоди. Тобто суд висловив сумнів у факті пошкодження автомобіля на місці, яке зазначено у протоколі і схемі, і одночасно оцінював правомірність дій позивача на дорозі, виходячи з того, що цей факт мав місце, і позивач не дотримався вимог Правил дорожнього руху і не прийняв заходів для того, що б не попасти у яму на дорозі.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач надав суду протокол огляду місця ДТП (а.с. 8) з висновком про попадання автомобіля у вибоїну на дорозі і підписами понятих і робітника ДАІ, тобто позивач вважав цей документ належним доказом вини відповідачів. При таких обставинах, якщо суд виходив із недостатньості доказів, він повинен був на підставі ст. 10 ЦПК України попередити позивача про це і роз"яснити йому про необхідність надання додаткових доказів, зокрема, у вигляді показань свідків, висновків експертизи про наявність причинного зв"язку з технічної точки зору між фактом пригоди і характером пошкодження автомобіля.

Зазначена правова норма передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи, зокрема, сприяє здійсненню прав і попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, обговорюючи правомірність дій позивача у дорожних умовах без залучення до справи у встановленому законом порядку відповідного фацівця. Оцінка дій водія на підставі Правил дорожнього руху віднесена до компетенції експерта або спеціаліста, оскільки знаходиться у сфері спеціальних знань.

Суд першої інстанції не з"ясував, яка організація має обов'язки щодо огляду стану доріг і контроля за станом доріг, і яка організація повинна нести відповідальність при пошкодженні автомобіля у зв"язку із з неналежним станом дороги.

Між тим при вирішенні позову про відшкодування шкоди, заподіяною неналежним станом дороги, необхідно визначити належного відповідача у справі з урахуванням Єдиних Правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, які затверджені постановою КМУ від 30 березня 1994 року №198. Відповідно до цих Правил ремонт і утримання дорожних об"єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожно-екплуатаційними організаціями, які входять до складу корпорації „Укравтодор", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експуатаційними організаціями.

За змістом п.5 зазначених Єдиних Правил власники дорожніх об"єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації та спеціализовані служби організації дорожнього руху зобов"язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, запобігати травмуванню участників дорожнього руху та пошкодженню транспортних засобів.

Оскільки суд першой інстанції не з"ясував відповідну особу і не залучив її до справи, рішення суду на підставі п.4 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись  ст.ст.303,307,п.4   ст.311   Цивільного   процесуального   кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя від 14 квітня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Центрального районного суду М.Сімферополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду

України на протязі двох місяців.