УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим Куксова Володимира Володимировича про оскарження його дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом на дії судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим Куксова В.В., посилаючись на те, що дії відповідача суперечать вимогам ст. 368 ЦПК України, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень по судовому рішенню Алуштинського міського суду від 12.02.2004 р. про її виселення з квартири і вселення в друге жиле приміщення в гуртожитку видано два замість одного виконавчого документа: виконавчий лист про її виселення і виконавчий лист про вселення. Крім того, позивачка просила визнати недійсним виконавчий лист про вселення.

Ухвалою судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 р. відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі ст. 109, 110, 115 ЦПК України.

На цю ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали. Зокрема, вона зазначає, що дії відповідача як посадової особи, суб'єкта владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку, визначеному КАС України. Також позивачка вказує, що підстави повернення позовної заяви не відповідають процесуальному закону.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву, суд посилався на ст. ст. 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону   і   вплив   на   них   у   будь-який   спосіб   забороняється.   Однією   з   основних

Справа № 22-3855/2005                                       Головуючий по першій інстанції

Кайро І.А. Доповідач Новіков Р.В.

конституційних  засад  судочинства є  забезпечення     апеляційного     та     касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

При цьому суд зазначив, що заявлені позовні вимоги пов'язані саме із здійсненням правосуддя у конкретній судовій справі, оскільки питання, що безпосередньо стосуються виконання судового рішення, врегульовані чинним ЦПК України і тому мають виключно процесуальний характер. Суд зазначив, що вказані дії слід оскаржувати у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом визнання дій судді, що розглядав справу, протиправними.

Проте, з висновками суду щодо відмови в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 погодитися не можна з таких підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів, у справі про виселення ОСОБА_1 з квартири і вселення в друге жиле приміщення в гуртожитку дійсно видано два замість одного виконавчого документа: виконавчий лист про її виселення і виконавчий лист про вселення (л.с. л.с. 6-8, 11).

В суді апеляційної інстанції апелянт пояснила, що вищевказані дії, якими фактично був розділений один виконавчий документ, вона вважає такими порушеннями процесуального закону: ст. 368 ЦПК України, що призвели до протиправного позбавлення її житлових прав, оскільки рішення суду в частині її виселення виконано державною виконавчою службою, а по другому виконавчому листу щодо вселення її в друге жиле приміщення в гуртожитку рішення суду не виконується.

Відповідно до п. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 р. кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому під розглядом справи розуміється, зокрема, і виконання судового рішення, а ефективний засіб правового захисту включає в себе також ефективну можливість оскарження процедури.

Право на судовий захист, встановлене ст. 55 Конституції України; передбачається ст. З ЦПК України, ст. 6 КАС України.

Але позивачка позбавлена права на судовий захист шляхом апеляційного оскарження вказаних дій, оскільки видача виконавчого листу відбувалася після прийняття рішення апеляційним судом, під час виконання судового рішення. Що стосується права касаційного оскарження, позивачка зазначала, що її касаційна скарга ухвалою судді визнана неподаною та повернута їй.

З'ясовуючи наявність інших ефективних для позивачки засобів правового захисту, слід враховувати, що вона, виходячи з положень ст. 368 ЦПК та ст.ст. 18, 18-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими виконавчий лист видається судом, позбавлена можливості оскаржувати дії державного виконавця в частині видачі виконавчого документу.

Тому необхідність захисту конституційних прав людини на житло при виконанні судового рішення вимагає застосування ефективного засобу, здатного усунути порушення прав, що можливо тільки при розгляді справи по суті.

До того ж, позивачка оскаржує дії судді у межах строків позовної та виконавчої давності.

Що стосується незалежності судді та захисту його від будь-якого впливу, колегія суддів, виходячи з матеріалів справи, вважає, що немає ніяких підстав для висновку про

Справа № 22-3855/2005                                        Головуючий по першій інстанції

Кайро І.А. Доповідач Новіков Р.В.

будь-яку загрозу незалежності судді, дії якого оскаржує позивачка. Навпаки, виходячи з положень п.п. 7, 8 ч. З ст. 2 КАС України у першу чергу слід з'ясувати, чи не порушені передбачені Конвенцією і конституційні права позивачки та чи немає загрози порушення вказаних прав.

Обгрунтованими є і доводи позивачки про невідповідність підстав повернення позовної заяви. Взагалі, на цієї стадії процесу, відповідно до норм ЦПК, з'ясовується можливість відкриття провадження в справі.

Ст. 119 ЦПК, ст. 107 КАС вимагають посилання в позовній заяві лише на фактичні підстави позову (обставини справи), а не на норми права, що регулюють спірне правовідношення (правову підставу позову).

Тому процесуальний закон, зокрема, ч. 2 ст. 11 КАС України, надає правову можливість суду застосувати, при необхідності, ст. 108 КАС України.

Проте, суд такі вимоги процесуального закону не врахував.

У зв'язку з цим у суду першої інстанції не було ніяких підстав для ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. З ст. 206 КАС України, ч. 2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 199, 205, 206, 210, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до судді Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим Куксова В.В. про оскарження його дій скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Справа № 22-3855/2005     Головуючий по першій інстанції

Кайро І.А.

Доповідач Новіков Р.В.