АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03  березня 2011  року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

         головуючого: Міцнея В.Ф.

          суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі–УПФУ в Сокирянському районі) на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 липня 2010 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до УПФУ в Сокирянському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Вказувала на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вона звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку і виплати вказаного підвищення до пенсії, однак їй відмовлено в цьому.

Вважає, що невиплата їй підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі є протиправною.

Посилаючись  на  ці  обставини,  просила стягнути з відповідача на її користь підвищення до пенсії за 2009 рік у розмірі 1370,80 грн.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії та бездіяльність УПФУ в Сокирянському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, зобов’язано УПФУ в Сокирянському районі здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням виплачених їй сум за значеній період.

____________________________________________________________________________________

Справа №22а-272/11.                                                                                Головуючий у І інстанції Категорія: 57                                                                                                         Стасів І.С.

                                                         Суддя-доповідач: Міцней В.Ф

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі УПФУ в Сокирянському районі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.  

            Вважає, що з 2008 року ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фактично втратила чинність і з 22 травня 2008 року питання виплати дітям війни підвищення до пенсії регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

На думку апелянта, положення ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не можуть бути застосовані при визначенні мінімального розміру пенсії за віком.

Окрім того, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

У зв’язку з цим, на думку апелянта, правових підстав для виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком немає.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є дитиною війни.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно зі ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то  стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яка  передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, до спірних правовідносин не може бути застосована.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягає ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV), а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією нормою мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язано його провести перерахунок і виплату вказаної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є безпідставними, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.

          Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України , колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області залишити без задоволення, в рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 липня 2010 року -  без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили          

Головуючий

          Судді: